Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Євграфової Є.П., Карпенко С.О., Мостової Г.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори, треті особи: ОСОБА_5, ОСОБА_6, про скасування постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 квітня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року,

У грудні ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив скасувати постанову державного нотаріуса Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори Мусієнко Т.О. від 20 грудня 2016 року № 3679/02-31 про відмову у вчиненні нотаріальної дії; зобов'язати Першу Кременчуцьку державну нотаріальну контору видати позивачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом ОСОБА_8 від 21 липня 1993 року, зареєстрованим за номером 1-2741 (номер у спадковому реєстрі 1397620).

Свої вимоги ОСОБА_4 мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер його батько ОСОБА_8 У встановлений законодавством шестимісячний строк заяву на прийняття спадщини подала мати позивача та дружина ОСОБА_8 - ОСОБА_5, яка перебувала із ним у шлюбі з 14 січня 1984 року до моменту смерті. У процесі оформлення спадщини ОСОБА_5 12 грудня 2016 року отримано витяг зі спадкового реєстру № 46126139, з якого вбачається, що ОСОБА_9 21 липня 1993 року було складено та посвідчено заповіт, зареєстрований за номером 1-2741, згідно із яким він заповів все своє майно позивачу ОСОБА_4 У зв'язку із вказаними обставинами, останній 15 грудня 2016 року подав до Першої Кременчуцької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, однак 20 грудня 2016 року державним нотаріусом Мусієнко Т.О. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної № 3679/02-31 дії у зв'язку з пропущенням шестимісячного строку для прийняття спадщини. Зазначену постанову нотаріуса позивач вважав необґрунтованою, безпідставною та такою, що суперечить, як фактичним обставинам, так і нормам чинного законодавства України, оскільки він з 2000 року до моменту смерті спадкодавця проживав разом з ним за місцем реєстрації: АДРЕСА_1, про відмову від спадщини не заявляв, відтак є спадкоємцем, що фактично прийняв спадщину.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 квітня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4 просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК (1618-15) України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

У постанові про відмову у вчиненні нотаріальної дії державний нотаріус посилався на те, що згідно з довідкою ТОВ Житлорембудсервіс від 18 лютого 2016 року № 1054 останнє місце реєстрації ОСОБА_8 (ІНФОРМАЦІЯ_1 року) було АДРЕСА_2, разом з яким на час смерті були зареєстровані дружина ОСОБА_5 та мати дружини ОСОБА_10

Оскільки ОСОБА_4 не подав у встановлений строк заяву про прийняття спадщини та не підтвердив факт проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, державний нотаріус відповідно до положень ч. 1 ст. 49 Закону України "Про нотаріат" відмовив у вчиненні нотаріальної дії про видачу свідоцтва про право на спадщину.

З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, зазначаючи, що при винесенні постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину, державний нотаріус діяв відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки позивач пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини та не надав доказів на підтвердження факту проживання зі спадкодавцем за однією адресою на час його смерті. При цьому суд правильного застосував норми матеріального права: ст. ст. 1, 46, 49, 50, 51 Закону України "Про нотаріат", на підставі належним чином оцінених доказів,наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 14 квітня 2017 року, ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 02 червня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.