Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

головуючого суддів:

Висоцької В.С., Іваненко Ю.Г., Маляренка А.В.,

Леванчука А.О., Ступак О.В.,

їрозглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Свалявського району Закарпатської області в інтересах держави до Родниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, ОСОБА_6, третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, про визнання недійсним рішення сільської ради, визнання недійсним державного акта, за касаційною скаргою заступника прокурора Закарпатської області Русняка Павла Михайловича на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року,

У серпні 2015 року прокурор Свалявського району Закарпатської області звернувся до суду в інтересах держави із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 17 липня 2008 року "Про надання громадянину дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки" ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в урочищі "Ріка" с. Родниківка.

Рішенням 24-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 14 серпня 2008 року виконкому цієї ради надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг р. Пиня та струмків у межах с. Родниківка.

ОСОБА_6 висновком Мукачівського МУВГ від 30 вересня 2008 року № 83 було погоджено встановлення прибережної захисної смуги в урочищі "Ріка" відповідно до картографічних матеріалів із надання земельних ділянок за межами прибережної смуги.

На підставі рішення Родниківської сільської ради від 17 липня 2008 року було розроблено відповідний проект щодо земельної ділянки площею 0,12 га, затверджений рішенням 27-ї сесії 5-го скликання сільської ради від 24 листопада 2008 року, а земельну ділянку передано у власність ОСОБА_6 для ведення садівництва.

За інформацією Державного підприємства "Закарпатгеодезцентр" від 20 жовтня 2014 року ОСОБА_6 надана земельна ділянка у межах прибережної смуги і знаходиться на відстані 11,98 м і 10,57 м. від р. Пиня.

Рішенням 6-ї сесії 6-го скликання Родниківської сільської ради від 13 травня 2011 року № 36 затверджено розроблений профільним інститутом проект водоохоронних зон і прибережних смуг р. Пиня та її притоків у межах с. Родниківка, ширина прибережних смуг прийнята за наявними рубежами забудови мінімальною шириною до 5 м, а на незабудованих землях - 25 м.

Позивач вважає, що земельна ділянка передана ОСОБА_6 у власність із порушенням вимог ч. 4 ст. 59, ч. ч. 2, 3 ст. 60, ст. 61 ЗК України, ст. ст. 88, 89 ВК України, оскільки знаходиться у прибережній захисній смузі шириною у 25 м та не підлягає передачі у приватну власність. У прибережних смугах річок обмежується господарська діяльність, у т.ч., забороняється садівництво та городництво. Ці порушення законодавства були виявлені за результатами перевірки, проведеної Державною інспекцією сільського господарства в Закарпатській області, що зафіксовані у довідці від 24 листопада 2015 року, і саме з цього часу про них стало відомо позивачу, для якого розпочався перебіг позовної давності.

Посилаючись на ці обставини, на необхідність визнання недійсними як незаконні, відповідне рішення та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, а також на необхідність повернення земельної ділянки власнику, прокурор просив: визнати недійсними рішення 27-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради Свалявського району від 24 листопада 2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку від 27 травня 2009 року за реєстраційним № 010971300017; повернути указану земельну ділянку до земель запасу Родниківської сільської ради.

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року у задоволенні позову прокурора Свалявського району в інтересах держави до Родниківської сільської ради, ОСОБА_6, третя особа - Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, про визнання недійсним рішення 27 сесії 5 скликання Родниківської сільської ради від 24 листопада 2008 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, визнання недійсним державного акта на право власності серії НОМЕР_1 від 27 травня 2009 року № 010971300017, повернення земельної ділянки до земель запасу Родниківської сільської ради, відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 25 листопада 2015 року змінено, у позові прокурора Свалявського району Закарпатської області Свистака Віталія Івановича в інтересах держави до Родниківської сільської ради Свалявського району Закарпатської області, ОСОБА_6 про визнання недійсним рішення і державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, відмовлено у зв'язку з порушенням вимог закону щодо суб'єктивного складу сторін у справі.

У касаційній скарзі заступник прокурора Закарпатської області Русняк П.М. просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необґрунтованості та недоведеності по суті, а також з пропуску прокурором строку позовної давності.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив з того, що прокурор на власний розсуд розпорядився своїми процесуальними правами і будучи неналежним позивачем, не маючи самостійного, окремого від уповноважених державних органів права вимоги, необґрунтовано пред'явив позов в інтересах держави від власного імені, одноосібно, а також пред'явив вимогу, що тягне недопустимий фактичний збіг в одній особі позивача й відповідача.

Окрім цього, указана недопустима вимога є похідною від вимог, пред'явлених неналежним позивачем, і залежить від їх вирішення. Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області брала участь у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Прокурор пред'явив до ОСОБА_6 і вимогу про повернення земельної ділянки до земель запасу Родниківської сільської ради, тобто, пред'явив вимогу в інтересах територіальної громади в особі сільської ради. Однак, Родниківська сільська рада теж є відповідачем у справі. Правом на звернення до суду за захистом безпосередньо або за правилами представництва позивача іншою особою наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Позивач і відповідач у справі (спорі) завжди є різними особами.

Як убачається з матеріалів справи, прокурор незважаючи на відповідне обґрунтування заяви фактично із вимогою звернувся до суду в інтересах Родниківської сільської ради, кінцевою метою позову є повернення територіальній громаді земельної ділянки. При цьому, прокурор звернувся в інтересах сільської ради, яка прийняла рішення про надання земельної ділянки та видала державний акт на неї, а позов мотивувався тим, що саме цей орган місцевого самоврядування порушив вимоги закону, приймаючи рішення про надання ділянки та видаючи державний акт.

Поставивши питання про визнання недійсними рішення сільради та державного акту, прокурор, вказуючи на незаконність дій ради та оспорюючи їх по суті, водночас позов про повернення земельної ділянки заявив в інтересах тієї ж сільської ради, хоча й не зазначив її позивачем, і має місце фактичний збіг в одній особі позивача й відповідача щонайменше стосовно указаної вимоги. Цивільно-правовий спір не може мати місця за такого збігу.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Як установлено судами попередніх інстанцій, рішенням 23-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 17 липня 2008 року "Про надання громадянину дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки" ОСОБА_6 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення садівництва в урочищі "Ріка" с. Родниківка.

Рішенням 24-ї сесії 5-го скликання Родниківської сільської ради від 14 серпня 2008 року виконкому цієї ради надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо встановлення меж прибережних смуг р. Пиня та струмків у межах с. Родниківка.

ОСОБА_6 висновком Мукачівського МУВГ від 30 вересня 2008 року № 83 було погоджено встановлення прибережної захисної смуги в урочищі "Ріка" відповідно до картографічних матеріалів із надання земельних ділянок за межами прибережної смуги.

На підставі рішення Родниківської сільської ради від 17 липня 2008 року було розроблено відповідний проект щодо земельної ділянки площею 0,12 га, затверджений рішенням 27-ї сесії 5-го скликання сільської ради від 24 листопада 2008 року, а земельну ділянку передано у власність ОСОБА_6 для ведення садівництва.

За інформацією Державного підприємства "Закарпатгеодезцентр" від 20 жовтня 2014 року земельна ділянка надана ОСОБА_6 у межах прибережної смуги і знаходиться на відстані 11,98 м і 10,57 м. від р. Пиня.

Рішенням 6-ї сесії 6-го скликання Родниківської сільської ради від 13 травня 2011 року № 36 затверджено розроблений профільним інститутом проект водоохоронних зон і прибережних смуг р. Пиня та її притоків у межах с. Родниківка, ширина прибережних смуг прийнята за наявними рубежами забудови мінімальною шириною до 5 м, а на незабудованих землях - 25 м.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, ст. ст. 20, 33, 36-1 Закону України "Про прокуратуру", ч. ч. 1, 2 ст. 45 ЦПК України передбачені випадки, відповідно до яких прокурор може звертатися до суду із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб, або державних чи суспільних інтересів та брати участь у цих справах; прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами, і може здійснювати представництво на будь-якій стадії цивільного процесу.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року (v003p710-99) № 3-рп/99у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) під представництвом прокуратурою України інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України (254к/96-ВР) та законами України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Таким чином, апеляційний суд вищевикладеного належним чином не врахував, не взяв до уваги, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, представляє інтереси держави України, не прийняв рішення відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства, не з'ясував усіх обставин справи, та дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав порушенням вимог закону щодо суб'єктивного складу сторін у справі.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу заступника прокурора Закарпатської області Русняка Павла Михайловича задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 01 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.