розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_4 про перегляд рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року у зв'язку з нововиявленими обставинами в справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання договору недійсним за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року,

У лютому 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просив визнати недійсним договір дарування квартири від 29 березня 2011 року, укладений між ним і ОСОБА_4, мотивуючи свої вимоги тим, що вчинив даний правочин під впливом тяжкої для нього обставини.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 березня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 травня 2014 року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року, позов ОСОБА_5 задоволено.

Визнано недійсним договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений 29 березня 2011 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути спірну квартиру ОСОБА_5

У вересні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із зазначеною вище заявою, посилаючись на те, що при ухваленні рішення у даній справі судом було прийнято до уваги Висновок приватного експертного дослідження фахівця-психолога ОСОБА_7 від 27 січня 2014 року № 1-27/01, який у подальшому визнано таким, що не відповідає дійсності.

Вважаючи вказані обставини нововиявленими, просив скасувати рішення суду від 25 березня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову ОСОБА_5 у задоволенні позову.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року, у задоволенні заяви ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані ухвали та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом. У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 361, 365 ЦПК України, врахувавши роз'яснення п. 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 (v0004740-12) "Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами", належним чином оцінивши докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із того, що вказані заявником обставини не можуть бути визнані нововиявленими.

Колегія погоджується з такими висновками.

Предметом даного позову було визнання недійсним договору дарування квартири внаслідок збігу тяжких обставин (ст. 233 ЦК України), а не у зв'язку з тим, що при його укладенні ОСОБА_5 не усвідомлював значення своїх дій (ст. 225 ЦК України).

Крім того, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику.

Висновок спеціалістів Українського науково-дослідного інституту Соціальної і судової психіатрії та наркології Міністерства охорони здоров'я України від 10 вересня 2015 року № 14 про хибність висновку приватного експертного дослідження фахівця-психолога ОСОБА_7 від 27 січня 2014 року № 1-27/01, на який посилається ОСОБА_4, отриманий після розгляду справи, а тому є новим доказом.

Доводи касаційної скарги на законність рішень не впливають і висновків судів не спростовують.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми процесуального права, суди із урахуванням встановлених обставин справи дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_4

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 - відхилити.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 3 листопада 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 28 лютого 2017 року залишити без змін.