розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" про визнання правильним розрахунку вихідної допомоги та зобов'язання провести доначислення вихідної допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду із указаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що з 06 червня 2002 року до 01 квітня 2011 року включно вона працювала у Публічному акціонерному товаристві "Укртелеком" (далі - ПАТ "Укртелеком"), звільнена у зв'язку з відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці.

У день звільнення відповідач не надав їй копію наказу про звільнення та письмово не повідомив про нараховані суми вихідної допомоги, належні при звільненні.

Вважаючи звільнення незаконним, вона звернулась до суду із позовом про поновлення на роботі.

Під час розгляду судом справи про поновлення ОСОБА_6 на роботі, їй стало відомо, що при звільненні їй невірно проведено розрахунок належної до виплати вихідної допомоги. Оскільки рішення суду, яким відмовлено у поновленні на роботі, набрало законної сили 27 січня 2014 року, а в подальшому вона, позивач, неодноразово зверталась до відповідача із заявами щодо неправильно проведеного з нею розрахунку при звільненні і необхідності проведення нового розрахунку належної їй вихідної допомоги, вважає, що строк на звернення до суду з даним позовом пропущено з поважних причин і він підлягає поновленню.

Позивач просила поновити строк на подачу позову, як пропущений з поважних причин; визнати правильним розрахунок, належної позивачеві вихідної допомоги при звільненні 01 квітня 2011 року саме у розмірі 4 111,38 грн та зобов'язати відповідача провести їй доначислення вихідної допомоги в сумі 600,01 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13 липня 2016 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 16 травня 2016 року змінено в частині правового обґрунтування відмови у задоволенні позовних вимог.

В решті рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що здійснений відповідачем у 2011 році розрахунок середньої заробітної плати позивача є правильним. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту щодо визнання представленого нею розрахунку правильним та зобов'язання відповідача "провести доначислення вихідної допомоги" не є належним.

Змінюючи рішення районного суду, апеляційний суд виходив з того, що мотивувальна частина рішення районного суду містить неправильне твердження і саме в цій частині рішення підлягає зміні, зокрема про те, що до вимоги про стягнення вихідної допомоги при звільненні строк позовної давності не застосовується. Таке твердження не відповідає змісту п. 3.8 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5 (z0114-04) , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713 (z0114-04) , де передбачено, що суми вихідної допомоги при припиненні трудового договору відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці.

Приймаючи до уваги, що наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог по суті, районний суд не навів правового обґрунтування безпідставного порушення позивачем тримісячного строку позовної давності.

Проте з таким висновком суду апеляційної інстанції у повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Рішення апеляційного суду не відповідає цим вимогам.

Як установлено судами попередніх інстанцій, позивач працювала у ПАТ "Укртелеком" з 06 червня 2002 року до 01 квітня 2011 року включно.

При звільненні позивачу відповідачем виплачена вихідна допомога в розмірі 3 511,37 грн.

ОСОБА_6 не погоджується з проведеним відповідачем розрахунком вихідної допомоги, яка виплачена їй при звільненні, посилаючись на те, що останнім робочим днем є 01 квітня 2011 року, а тому їй необхідно було нараховувати вихідну допомогу з урахуванням фактично відпрацьованого часу не за січень-лютий 2011 року, як це зробив відповідач, а за лютий-березень 2011 року, а оскільки в березні 2011 року вона хворіла і перебувала на лікарняних листках, то для розрахунку повинен братися тільки лютий місяць 2011 року.

Відповідно до вимог ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ст. ст. 10, 11 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Так, згідно зі ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

При обчисленні розміру вихідної допомоги використовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 08 грудня 1995 року № 100 (100-95-п) , (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Порядком не передбачено, що розрахункові місяці мають бути повністю відпрацьовані. Якщо протягом розрахункового періоду (тобто разом в сумі за 2 останні календарні місяці перед звільненням) відпрацьовано хоча б один день, обчислення середньої заробітної плати проводиться виходячи з нарахувань за цей день.

Останнім абзацом пункту 4 цього Порядку визначено, що коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позовів.

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Таким чином, апеляційний суд вищевикладеного належним чином не врахував, належним чином не перевірив доводів позивача щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (100-95-п) (із змінами і доповненнями), не перевірив чи правильно нараховано суму вихідної допомоги з урахуванням Порядку обчислення середньої заробітної плати.

За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим й воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ