розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Прокуратури Львівської області, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що 24 червня 2013 року на адресу Генеральної прокуратури України ним направлено заяву про кримінальне правопорушення, яку просив зареєструвати у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відкрити кримінальне провадження відносно судді Сокальського районного суду Львівської області ОСОБА_5. та визнати його потерпілим. В обґрунтування вищевказаної заяви зазначає, що суддя Сокальського районного суду Львівської області ОСОБА_5 зловживаючи посадовим становищем, всупереч інтересам держави при розгляді його позовної заяви від 11 березня 2010 року постановила завідомо неправосудну ухвалу від 19 березня 2010 року.

Листом від 08 липня 2013 року Генеральна прокуратура України вищевказану заяву направила до розгляду у прокуратуру Львівської області, яка 12 липня 2013 року скерувала її прокурору Сокальського району Львівської області для організації розгляду відповідно до вимог КПК України (4651-17) .

19 липня 2013 року прокурор Сокальського району Львівської області направив відповідь щодо звернення позивача, у якій вказано на відсутність у зверненні позивача обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею Сокальського районного суду Львівської області кримінального правопорушення, та відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР за вказаним зверненням.

Посилаючись на те, що дії посадових осіб прокуратури Львівської області при розгляді його заяви не відповідають вимогам КПК України (4651-17) та Конституції України (254к/96-ВР) , позивач просив суд стягнути з відповідачів 1 000 000 грн у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 04 серпня 2016 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 до Прокуратури Львівської області, держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із відсутності доказів незаконності дій посадових осіб Генеральної прокуратури України при розгляді заяви позивача від 24 червня 2013 року та заподіяння йому цими діями моральної шкоди.

Крім того, доводи касаційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 направив 24 червня 2013 року на адресу Генерального прокурора України заяву про кримінальне правопорушення та просив зареєструвати її у Єдиному реєстрі досудових розслідувань, відкрити кримінальне провадження відносно судді Сокальського районного суду Львівської області ОСОБА_5., яка зловживаючи посадовим становищем, всупереч інтересам служби при розгляді його позовної заяви від 11 березня 2010 року не виконала вимог Конституції України (254к/96-ВР) , Закону України "Про статут суддів" (2862-12) , внаслідок чого постановила завідомо неправосудну ухвалу від 19 березня 2010 року. Також просив визнати його потерпілим.

Листом старшого прокурора відділу Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України від 08 липня 2013 року, ОСОБА_4 повідомлено про розгляд зави та направлення такої у прокуратуру Львівської області для подальшого розгляду згідно вимог КПК України (4651-17) , а листом прокуратури Львівської області від 12 липня 2013 року, ОСОБА_4 повідомлено, що його заяву скеровано у Прокуратуру Сокальського району для організації розгляду.

Листом старшого прокурора відділу Головного слідчого управління ГПУ від 08 липня 2013 року ОСОБА_4 повідомлено про розгляд зави та направлення такої у прокуратуру Львівської області для подальшого розгляду згідно з вимогами КПК України (4651-17) , а листом прокуратури Львівської області від 12 липня 2013 року ОСОБА_4 повідомлено, що його заяву скеровано у прокуратуру Сокальського району для організації розгляду.

Листом прокурора Сокальського району від 19 липня 2013 року, ОСОБА_4 роз'яснено з посиланням на постанову Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007 року № 8 (v0008700-07) та ст. 124 Конституції України, що оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком, не допускається. З огляду на відсутність у зверненні позивача будь-яких обставин, що можуть свідчити про вчинення суддею кримінального правопорушення, підстав для внесення відомостей до ЄРДР за його зверненням, не вбачається. Роз'яснено право згідно з ст. 303 КПК України на оскарження до слідчого-судді дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 04 серпня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 24 жовтня 2016 року залишити без змін.