розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Київської міської ради, третя особа - Центральна поліклініка Міністерства внутрішніх справ України, про визнання протиправним та скасування рішення та державного акта, за касаційною скаргою ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, на рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2017 року,

У лютому 2017 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Київської міської ради, третя особа - Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України, в якому просила визнати недійсними рішення Київської міської ради від 15 липня 2010 року № 1297/4735 (ra1297023-10) Про надання Центральній поліклініці Міністерства внутрішніх справ України земельної ділянки для експлуатації та обслуговування Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України на АДРЕСА_2 та державний акт про право постійного користування земельною ділянкою, виданий на підставі цього рішення.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона, як співвласник квартири АДРЕСА_1, відповідно співкористувач прибудинкової території, вважає, що рішенням відповідача про передачу земельної ділянки у постійне користування Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України порушено її права та інтереси, тому рішення є неправомірним та підлягає скасуванню.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2017 року, в задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, просить зазначені судові рішення скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому ЦПК (1618-15) України від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судом установлено, що будинок АДРЕСА_2 та територія навколо нього перебуває на балансі та обслуговуванні в КП Липкижитлосервіс, яке забезпечує утримання вказаного будинку з моменту його передачі до комунальної власності територіальної громади м. Києва.

З метою виконання рішення Київської міської ради народних депутатів від 17 лютого 1992 року № 163 "Про проведення в м. Києві інвентаризації земель та ведення державного земельного кадастру" представником землекористувача - Центральної поліклініки Міністерства внутрішніх справ України, а також в присутності представників суміжних землекористувачів, в тому числі, КП Липкижитлосервіс, складено та підписано акт встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки від 25 жовтня 2004 року.

Як убачається з матеріалів справи, проект землеустрою погоджений, зокрема, Київським міським головою, Головним управлінням містобудування, архітектури та дизайну міського середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ДП Інститут генерального плану міста Києва ВАТ Київпроект КМДА, Головним державним санітарним лікарем м. Києва, Державною службою з питань національної культурної спадщини, Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією, Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головним управлінням Держкомзему у м. Києві.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в позові з тих підстав, що позивач не довів порушення свого права рішенням відповідача, правильного застосувавши норми матеріального права: ст. 42 ЗК України, ст. 369 ЦК, на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (ст. 212 ЦПК України).

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити та залишити ухвалені судами рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 28 березня 2017 року, ухвалу апеляційного суду м. Києва від 31 травня 2017 року, залишити без змін.