Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Червинської М.Є.,

суддів: Завгородньої І.М., Коротуна В.М.,

Писаної Т.О., Попович О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної працівником за касаційною скаргою ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, на ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року,

У березні 2016 року публічне акціонерне товариство "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") звернулося до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що наказом ПАТ "ОТП Банк" від 8 липня 2013 року ОСОБА_3 з 9 липня 2013 року було призначено на посаду провідного експерта сектору підтримки обслуговування клієнтів відділень м. Києва відділу координації та супроводження бізнесу Центральної регіональної дирекції АТ "ОТП Банк", а наказом від 13 вересня 2013 року її переведено на посаду провідного експерта відділу обслуговування клієнтів відділення "Печерське". Наказом від 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 звільнено з 3 грудня 2015 року із займаної посади за угодою сторін. Позивач указує на те, що згідно посадової інструкції ОСОБА_3 відповідає за схоронність цінностей, отриманих під відповідальність, має дотримуватись лімітів робочого місяця та лімітів щодо проведення касових операцій, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілісності отриманих під розписку матеріальних цінностей, відповідає за їх збереження на підставі договору про повну матеріальну відповідальність. 9 липня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та відповідачем укладено договір про повну матеріальну відповідальність на забезпечення цілісності переданих їй банком під розписку матеріальних цінностей, за їх збереження та (або) виконання роботи пов'язаної із відкриттям та закриттям сховища та за збереження довірених їй цінностей. Позивач указував на те, що 13 серпня 2015 року при зведенні операційної каси на кінець операційного дня у відповідача була виявлена нестача готівки, яка знаходилась під її відповідальністю, у розмірі 100 тис. грн, про що було складено акт про розходження та згідно меморіального ордера від 14 серпня 2015 року вказану нестачу віднесено на відповідача. З урахуванням наведеного, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_3 на свою користь завдану шкоду в розмірі 100 тис. грн.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду м. Києва від 7 вересня 2016 року позов ПАТ "ОТП Банк" задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ "ОТП Банк" завдану шкоду у розмірі 100 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі, поданій представником, ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-МІІІ "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив із того, що ОСОБА_3 відноситься до категорії працівників, які безпосередньо обслуговують матеріальні цінності і між нею та позивачем був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. Унаслідок неналежного виконання своїх обов'язків по проведенню касових операцій та операцій по роботі з готівкою відповідач допустила нестачу переданої їй під звіт готівки, а тому суд дійшов про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заподіяної шкоди.

Апеляційний суд погодився з такими висновками місцевого суду зазначивши, що рішення є законним та обґрунтованим.

Такі висновки апеляційного суду є правильними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до ст. 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Стаття 135-1 КЗпП України встановлює, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками, які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв'язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей.

Перелік таких посад і робіт затверджено постановою Державного комітету Ради Міністрів РСР по праці і соціальних питаннях, Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 28 грудня 1977 року № 477/24 (далі - Перелік). Пленум Верховного Суду України в п. 8 постанови "Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємства, установам, організаціям їх працівниками" від 29 грудня 1992 року № 14 (v0014700-92) роз'яснив, що розглядаючи справи про матеріальну відповідальність на підставі письмового договору, укладеного працівником з підприємством, установою, організацією, про взяття на себе повної матеріальної відповідальності на забезпечення цілості майна та інших цінностей (недостача, зіпсуття), переданих йому для зберігання або інших цілей (п.1 ст. 134 КЗпП України), суд зобов'язаний перевірити, чи належить відповідач до категорії працівників, з якими згідно зі ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено такий договір, та чи був він укладений. За відсутності цих умов на працівника за заподіяну ним шкоду може бути покладено лише обмежену матеріальну відповідальність, якщо згідно з чинним законодавством працівник з інших підстав не несе матеріальної відповідальності у повному розмірі шкоди.

Судом установлено, що наказом ПАТ "ОТП Банк" від 8 липня 2013 року ОСОБА_3 призначено на посаду провідного експерта сектору підтримки обслуговування клієнтів відділень м. Києва відділу координації та супроводження бізнесу Центральної регіональної дирекції АТ "ОТП Банк" зі строком випробування з 9 липня 2013 року по 8 жовтня 2013 року (а.с.6).

Наказом ПАТ "ОТП банк" від 13 вересня 2013 року з 23 вересня 2013 року ОСОБА_3 переведено на посаду провідного експерта відділу обслуговування клієнтів відділення "Печерське" (а.с. 7).

Наказом ПАТ "ОТП Банк" від 30 листопада 2015 року ОСОБА_3 звільнено із займаної посади за угодою сторін (а.с. 8).

Згідно з п.2.1.1 посадової інструкції, з якою ОСОБА_3 ознайомилась 20 листопада 2013 року, до її завдань та обов'язків відноситься проведення касових операцій з обслуговування клієнтів та їх відображення в регістрах бухгалтерського обліку банку відповідно до внутрішніх регулятивних документів банку операційний час та в післяопераційний час (у разі необхідності), зокрема, приймання готівки та цінностей від клієнтів; видача готівки та цінностей клієнтам; валютно-обмінні операції.

У п. 2.2 посадової інструкції передбачено, що ОСОБА_3 здійснює операції по роботі з готівкою та іншими цінностями, зокрема, отримує під відповідальність цінності в національній та іноземній валютах на початку робочого дня, повертати готівку та цінності, отримані під відповідальність наприкінці робочого дня; належно зберігає готівку та цінності отримані під звіт.

Відповідно до положень п. 4.2, 4.8 посадової інструкції ОСОБА_3 відповідає за схоронність цінностей, отриманих під відповідальність, дотримується лімітів робочого місяця та лімітів щодо проведення касових операцій, приймає на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілісності отриманих під розписку матеріальних цінностей, відповідає за їх збереження на підставі договору про повну матеріальну відповідальність.

Судом також установлено, що 9 липня 2013 року між ПАТ "ОТП Банк" та ОСОБА_3 укладено договір про повну матеріальну відповідальність, за умовами якого відповідач взяла на себе повну матеріальну відповідальність за забезпечення цілості переданих їй банком під розписку матеріальних цінностей, за їх збереження та (або) виконання роботи пов'язаної із відкриттям та закриттям сховища та за збереження довірених їй цінностей (а.с. 22).

Відтак, правильними є висновки апеляційного суду про те, що відповідач належить до категорії працівників, з якими згідно із ст. 135-1 КЗпП України може бути укладено договір про повну матеріальну відповідальність та у зв'язку з укладенням між сторонами такого договору ОСОБА_3 зобов'язана відшкодувати банку повну вартість збитків, які завдані останньому з вини такого працівника.

Так, судом установлено, що згідно акту від 13 серпня 2015 року про розходження, виявлені при зведенні операційної каси, складеного керуючим відділення "Печерське" Пат "ОТП банк" ОСОБА_6 та начальником відділу обслуговування відділення "Печерське" АТ "ОТП банк" ОСОБА_7, 13 серпня 2015 року при зведенні операційної каси на кінець операційного дня у відповідача були виявлені розходження між фактичними залишками готівки, яка знаходилась під її відповідальністю, та даними касових документів і складених довідок касира. Встановлено нестачу готівки у розмірі 100 тис. грн (а.с. 23).

З указаним актом ОСОБА_3 ознайомилась того ж дня, про що свідчить її підпис в акті.

Згідно видаткового касового ордера від 13 серпня 2015 року відображено допущену ОСОБА_3 нестачу готівки у розмірі 100 тис. грн та згідно меморіального ордеру від 14 серпня 2015 року вказану нестачу віднесено на неї (а.с. 74-75).

Установивши наведені вище обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків по проведенню касових операцій та операцій по роботі з готівкою відповідач, з якою укладено договір про повну матеріальну відповідальність, допустила нестачу переданої їй під звіт готівки у розмірі 100 тис. грн, що дає правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заподіяну шкоду.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідача було звільнено із займаної посади за угодою сторін, а відтак, ПАТ "ОТП Банк" не мало права на пред'явлення даного позову до неї про стягнення шкоди не заслуговують на увагу, оскільки чинним законодавством не передбачено того, що вимога роботодавця про відшкодування шкоди спричиненої працівником, пов'язується із підставою звільнення останнього.

Оскільки висновки апеляційного суду відповідають встановленим у справі обставинам, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ч. 1 ст. 336, ст. 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану представником - ОСОБА_4, відхилити.

Ухвалу апеляційного суду Київської області від 22 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.