розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, за касаційною скаргоюОСОБА_3 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2016 року,

У червні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Страхове товариство з додатковою відповідальністю "Глобус" (далі - ТзДВ "СТДВ "Глобус") про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

На обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що 06 грудня 2014 року мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "BMW", держаний номерний знак НОМЕР_1, яким керував відповідач, та автомобіля "Porsche Cayenne", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням позивача. У результаті цієї пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження". ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, що підтверджено постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 25 грудня 2014 року. Оскільки, на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована ТзДВ "СТДВ "Глобус", їй було виплачено страхове відшкодування у розмірі 22546 грн 66 коп. Однак, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу складала 96342 грн 10 коп., яка визначена на підставі звіту № 2141 про оцінку транспортного засобу від 13 травня 2015 року, який складено суб'єктом підприємницької діяльності ФОП "ОСОБА_5 виготовленого на її замовлення, тому з урахуванням положень ст. 1194 ЦК України позивач просила відшкодувати за рахунок відповідача, як особи винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, різницю між дійсною вартістю відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля та сумою виплаченого страхового відшкодування, що загалом складає 71 795 грн 44 коп., оскільки виплачена страховиком сума страхового відшкодування є недостатньою для проведення відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 05 жовтня 2015 року до участі у справі як третю особу без самостійних вимог залучено ТзДВ "СТДВ "Глобус".

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 16 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 01 березня 2016 року, в задоволення позову ОСОБА_3 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Судами встановлено, що на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № АІ/3339037 цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4 застрахована в ТзДВ "СТДВ "Глобус", строк дії полісу - з 24 липня 2014 року до 23 липня 2015 року, забезпечений транспортний засіб - легковий автомобіль "BMW", 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, ліміт відповідальності страховика за шкоду заподіяну майну (на одного потерпілого) складає 50 000 грн, розмір франшизи - 500 грн.

06 грудня 2014 року по вул. Сосюри у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "BMW", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 та автомобіля "Porsche Cayenne", державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3

Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 25 грудня 2014 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_4, як власника автомобіля "BMW" застрахована в ТзДВ "СТДВ "Глобус" згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 24 липня 2014 року № АІ/3339037 з лімітом відповідальності за шкоду, заподіяну майну в розмірі 50 000 грн та франшизою - 500 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

За змістом ст. 29 зазначеного Закону, у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За заявою ОСОБА_3 від 16 лютого 2015 року ТзДВ "СТДВ "Глобус" виплатила їй страхове відшкодування у розмірі 24 546 грн 66 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

На підтвердження розміру завданої матеріальної шкоди, ОСОБА_3 надала звіт про оцінку транспортного засобу від 13 травня 2015 року № 2141, складений ФОП ОСОБА_5, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту транспортного засобу "Porshe" склала 96 342 грн10 коп.

Суди обґрунтовано не взяли до уваги зазначений звіт, оскільки ОСОБА_3 не довела чим було викликано проведення повторної оцінки завданого їй матеріального збитку з огляду на те, що ТзДВ "СТДВ "Глобус", в якій була застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи, здійснила оцінку заподіяної їй майнової шкоди, за результатами якого виплатила страхове відшкодування у розмірі 24 546 грн 66 коп., що не оспорювалося.

Так, відповідно до акту № 69/15 розрахунку матеріальної шкоди, спричиненої власнику транспортного засобу "Porshe", складеного ТДВ "СТДВ "Глобус", її розмір становив 25 946 грн 66 коп.

Будь-яких доказів на підтвердження того, що зазначений акт, складений з порушенням вимог діючого законодавства у сфері страхування і Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів", затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, ОСОБА_3 не надала.

Зазначений аварійним комісаром характер пошкоджень транспортного засобу "Porshe" у акті огляду від 30 грудня 2014 року, істотно відрізняється від зазначеного оцінювачем ОСОБА_6 опису пошкоджень цього транспортного засобу у акті від 07 травня 2015 року, на підставі якого ФОП ОСОБА_5 складено звіт від 13 травня 2015 року № 2141.

Отже, ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку в силу вимог ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, виходив з того, що позивач не надала доказів на підтвердження проведення відновлювального ремонту автомобіля та фактично понесених витрат на оплату послуг за виконання ремонтних робіт транспортного засобу у спеціалізованій установі.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.