розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс Капітал" до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу, за касаційною скаргоютовариства з обмеженою відповідальністю "Маркс Капітал" на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року,

У червні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю "Маркс Капітал" (далі - ТОВ "Маркс Капітал") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків в порядку регресу.

На обґрунтування позовних вимог посилалося на вину ОСОБА_3, підтверджену постановою Святошинського районного суду м. Києва від 06 вересня 2013 року у вчиненні ним 14 серпня 2013 року дорожньо-транспортної пригоди, в результаті якої автомобілю "Джилі СК2", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_4 заподіяно технічних пошкоджень. Підставою стягнення страховиком коштів зі страхувальника вважало порушення останньою умов, визначених п. п. 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", а саме не повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду у строки і за умов, визначених у п. 33.1.4 п. 33.1 ст. 33 цього Закону.

Враховуючи вищевикладене, позивач в порядку регресу просив стягнути із відповідача понесені ним фактичні витрати зі сплати страхового відшкодування ОСОБА_4 у розмірі 4 962 грн 40 коп., на підставі ст. ст. 1077, 1082, 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 року, у задоволенні позову ТОВ "Маркс Капітал" відмовлено.

У касаційній скарзі ТОВ "Маркс Капітал" просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалити нове рішення, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 213 ЦПК України передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій не відповідають.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що сам по собі факт неповідомлення відповідачем страховика про настання страхового випадку не може бути підставою для задоволення позову та не може бути покладений в основу ухвалення рішення, яке в своїй основі мусить базуватися на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов'язаннях, тому що регресні зобов'язання входять до групи позадоговірних, у зв'язку з чим спори мають вирішуватися у загальному порядку відшкодування збитків.

Проте з такими висновками судів погодитись не можна виходячи з наступного.

Судом установлено, що 14 серпня 2013 року з вини водія автомобіля "Ваз", державний номений знак НОМЕР_2, ОСОБА_3, на перехресті просп. Л. Курбача та вул. Г. Юри у м. Києві, сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), внаслідок якої автомобіль "Джилі СК2", державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_4, отримав механічні пошкодження.

Встановлено, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована за договором обов'язкового страхування, оформленого полісом АВ/3092202 в ПрАТ "СК "Статус".

Відповідно до звіту про визначення вартості матеріального збитку від 30 серпня 2013 року № 1062/3 незалежної експертної оцінки СПД ОСОБА_6 було визначено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля "Джилі СК2" у розмірі 6 574 грн 36 коп.

Згідно з розрахунком страхового відшкодування ПрАТ "СК "Статус" від 03 жовтня 2013 року сума страхового відшкодування з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу та франшизи була зменшена до 4 962 грн 40 коп.

На підставі прийнятого ПрАТ "СК "Статус" рішення про виплату, 25 листопада 2013 року страхового відшкодування у розмірі 4 962 грн 40 коп. було виплачено ОСОБА_4

Судами встановлено, що 28 квітня 2014 року між ПрАТ "СК "Статус" та ТОВ "Маркс Капітал" укладено договір факторингу № 4/28-04/2014, відповідно до умов якого останнє набуло право регрес них вимог ПрАТ "СК "Статус" у тому числі регресної вимоги до ОСОБА_3

Встановлено, що страховик своєчасно дізнався про подію та мав можливість брати участь у розслідуванні причин та обставин ДТП. Повідомлення від потерпілої особи про настання ДТП, отримано ПрАТ "СК "Статус" 15 серпня 2013 року, тобто на наступний день після ДТП. Згідно з довідкою ДАІ, виданої ОСОБА_4, 14 серпня 2013 року внаслідок ДТП автомобіль "Джилі СК2", державний номерний знак НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження заднього бамперу, кришки багажника, задньої панелі та правого фонаря.

Відповідно до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.

Із внесенням змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" (3045-17) у статтю 33 Закону № 1961-IV було розширено перелік обов'язків учасників ДТП, у зв'язку із чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів повідомлення страховика про настання ДТП було викладено уже в підпункті 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV. Проте вказані зміни щодо нумерації зазначеного підпункту до підпункту "ґ" підпункту 38.1.1 пункту 38.1 статті 38 цього Закону, у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 цього Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесено не було.

Відповідно до підпункту 33.1.4 пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин) у разі настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - Моторне (транспортне) страхове бюро України; далі - МТСБУ), повідомлення про ДТП установленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначеного обов'язку, він має підтвердити це документально.

Наведеними правовими нормами встановлено обов'язок особи невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування, письмово повідомити страховика про настання ДТП. Такий обов'язок установлений законодавством для надання страховику можливості перевірити обставини ДТП власними силами і запобігти необґрунтованим виплатам.

За змістом наведених правових норм можна зробити висновок, що в разі якщо страхувальник або водій забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, не повідомив у встановлені строки страховика про настання такої події, внаслідок чого в останнього виникли необґрунтовані виплати, то після виплати страховоговідшкодування страховик має підстави для регресного позову до страхувальника.

Разом з тим за наявності у страхувальника або водія документально підтверджених поважних причин невиконання свого обов'язку щодо повідомлення страховика про ДТП підстав для стягнення страхового відшкодування в порядку регресу немає.

Аналогічний висновок міститься й у постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року № 6-1613цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами.

Отже, ухвалюючи рішення про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, суди повинні з'ясовувати чи було повідомлено страховика про ДТП, а в разі відсутності такого повідомлення - встановити з яких причин, чи можна вважати такі причини поважними та чи є документальне підтвердження цих причин.

Судові рішення у справі, що переглядається, не містять висновків щодо причин неповідомлення страховика та їх поважності.

Враховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами належним чином не встановлені, судами порушено норми матеріального та процесуального права, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості. Зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень із передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Маркс Капітал" задовольнити частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 19 листопада 2015 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 10 березня 2016 рокускасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.