розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток у спільній сумісній власності, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом, обґрунтовуючи його тим, що вона разом з ОСОБА_8 в період з листопада 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, підтримували фактичні спільні відносини, вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

Позивач зазначає, що в період спільного проживання 02 лютого 2007 року вона разом з ОСОБА_8 придбали квартиру АДРЕСА_1.

У 2008 році, як зазначає позивач, вони провели реконструкцію в цьому житловому будинку.

Посилаючись на вищевикладене, позивач просила позов задовольнити та:

- встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 року та жінки - ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з листопада 2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року;

- визнати право спільної сумісної власності ОСОБА_8 та ОСОБА_4 на майно, набуте ними за час спільного проживання: квартиру АДРЕСА_2, загальною площею 69 кв.м;

- встановити, що частка ОСОБА_4 в праві спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/2.

Рішенням Новопсковського районного суду Луганської області від 29 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2016 року, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про встановлення факту проживання однією сім'єю, визнання майна спільною сумісною власністю, визначення часток у спільній сумісній власності відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з недоведеності того факту, що ОСОБА_8 разом з ОСОБА_4 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільний бюджет та між ними були усталені відносини, що притаманні подружжю.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного поживання однією сім'єю; спільний побут, взаємні права та обов'язки (ст. ст. 3, 74 СК України), а для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11.

Тому, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що оскільки факт спільного проживання не доведений, то підстав для з'ясування обставин справи щодо придбання спірного майна внаслідок спільної праці немає.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що позивачем підтверджено належними доказами факт того, що з листопада 2006 року вона спільно з ОСОБА_8 перебували у фактичних шлюбних відносинах, піклувались один про одного, планували своє життя, обговорювали питання фінансового характеру, вели спільне господарство та мали спільний бюджет, між ними були усталені відносини, що притаманні подружжю, є необгрутованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Крім того, доводи касаційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 27 березня 1997 року було розірвано шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_9, про що видано свідоцтво про розірвання шлюбу Жовтневим районним відділом реєстрації актів громадського стану м. Луганська, актовий запис № 241.

З копії паспорта позивача також вбачається, що її шлюб був розірваний.

02 лютого 2007 року ОСОБА_8 придбано квартиру АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу квартири; договір зареєстровано в Державному реєстрі правочинів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_8 помер, про що Жовтневим відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Луганського міського управління юстиції видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1

Згідно зі свідоцтвом про поховання від 26 вересня 2013 року ОСОБА_5 здійснила поховання померлого ОСОБА_8 Договір - замовлення на організацію та проведення поховання від 26 вересня 2013 року також укладено, з одного боку, ОСОБА_5 (замовником) на поховання ОСОБА_8

З виписок з історії хвороби № 2035 за період з 28 лютого 2012 року по 15 березня 2012 року, № 5638 за період з 20 червня 2011 року по 06 липня 2011 року, № 2124 за період з 03 березня 2011 року по 30 березня 2011 року, № 21217/722 за період з 21 січня 2011 року по 02 березня 2011 року, виписки з амбулаторної карти № Д-329 вбачається, що ОСОБА_8 проживав за адресою: АДРЕСА_3

Згідно з довідкою Центрожилкома філіалу № 13 від 24 грудня 2013 року № 2941 вбачається, що за адресою: АДРЕСА_4, зареєстровано 4 чоловіка, у тому числі, наймач ОСОБА_8 та ОСОБА_9

3 довідки Центрожилкома філіалу № 13 від 24 грудня 2013 року № 2941 вбачається, що ОСОБА_8 проживав та був прописаний за адресою: АДРЕСА_4, у період з 07 червня 1983 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 року. Довідка надана для пред'явлення до нотаріальної контори.

Із розписки вбачається, що ОСОБА_10 12 липня 2007 року отримав довіреність на продаж легкового автомобіля від ОСОБА_9 в присутності її чоловіка ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_12

Тобто, наданих позивачем доказів недостатньо для того, щоб зробити висновок про існування між нею та померлим ОСОБА_8 на момент придбання спірної квартири усталених відносин, притаманних подружжю.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Новопсковського районного суду Луганської області від 29 липня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Луганської області від 21 вересня 2016 року залишити без змін.