розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області Щербини Олени Олександрівни, Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області, комунального підприємства агрофірми радгосп "Білозерський" про визнання незаконним та скасування розпорядження в частині, поновлення на роботі, за касаційною скаргою комунального підприємства агрофірми радгосп "Білозерський" на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він, починаючи з 06 листопада 2009 року, на підставі розпорядження Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області працює на посаді директора комунального підприємства агрофірми радгосп "Білозерський" (далі - КП АР "Білозерський"). З ним неодноразово розривався контракт на підставі розпоряджень відповідача. Вказані розпорядження визнавались рішеннями судів незаконними, з поновленням позивача на посаді. Останній раз рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 29 лютого 2016 року визнано незаконним та скасовано п. 1 розпорядження секретаря Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області від 24 березня 2015 року "Про зміну керівника комунального підприємства агрофірми радгосп "Білозерський" та поновлено позивача на посаді директора вказаного підприємства з 05 січня 2015 року. Проте пунктами 2 та 3 розпорядження від 16 лютого 2016 року Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області знову припинено повноваження директора ОСОБА_3 та звільнено його із займаної посади з 05 січня 2015 року у зв'язку із закінченням дії терміну контракту. Вказані пункти розпорядження від 16 лютого 2016 року прийняті за відсутності законних підстав, оскільки 23 березня 2015 року з позивачем укладено новий контракт, строк дії якого встановлений до 22 березня 2018 року.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 просив визнати незаконними та скасувати пункти 2, 3 розпорядження Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області від 16 лютого 2016 року та поновити його з 05 січня 2015 року на посаді директора КП АР "Білозерський".

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 22 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Херсонської області від 05 жовтня 2016 року, позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано п. 2 розпорядження Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області Щербини О.О. від 16 лютого 2016 року, а саме: "Припинити повноваження посадової особи - директора комунального підприємства агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_3 та звільнити його із займаної посади з 05 січня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну дії контракту". Визнано незаконним та скасовано п. 3 розпорядження Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області ЩербиниО.О. від 16 лютого 2016 року, а саме: "Вважати контракт укладений з директором комунального підприємства агрофірма радгосп "Білозерський" ОСОБА_3 розірваним з 05 січня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну його дії". Поновлено ОСОБА_3 на посаді директора КП АР "Білозерський" з 05 січня 2015 року. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді директора КП АР "Білозерський" допущено до негайного виконання.

У касаційній скарзі КП АР "Білозерський", мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що позивач був поновлений на посаді з 05 січня 2015 року та 23 березня 2015 року з ним було укладено новий контракт на термін з 23 березня 2015 року по 22 березня 2018 року, тому звільнення позивача, під час дії контракту, відбулося з порушенням встановленого законом порядку.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 06 листопада 2009 року Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області, в особі голови Юрченко Т.О. та ОСОБА_3 укладено контракт про призначення останнього на посаду директора КП АР "Білозерський" на термін з 06 січня 2010 року по 05 січня 2015 року.

Розпорядженням від 26 лютого 2014 року вказаний контракт достроково розірвано.

06 березня 2014 року на підставі подання прокурора Білозерського районного суду Херсонської області головою Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області скасовано вищевказане розпорядження та поновлено ОСОБА_3 на посаді.

13 березня 2014 року тимчасово виконуючий обов'язки сільського голови Дніпровської сільської ради Щербина О.О. видала розпорядження про розірвання трудового контракту із ОСОБА_3 та звільненням його від виконання обов'язків директора КП АР "Білозерський" з 13 березня 2014 року. Пунктом 2 вказаного розпорядження скасовано розпорядження від 06 березня 2014 року.

05 січня 2015 року тимчасово виконуючий обов'язки Дніпровського сільського голови Білозерського району Херсонської області Щербиною О.О. видано розпорядження, відповідно до якого на виконання рішення суду від 05 січня 2015 року позивача поновлено на посаді з 25 листопада 2014 року, вирішено сплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 листопада 2014 року по 05 січня 2015 року. Крім того, розпорядженням від 05 січня 2015 року припинено повноваження та звільнено позивача з посади директора та розірвано з ним контракт з 05 січня 2015 року у зв'язку з припиненням повноважень.

Судовими рішеннями вищевказані розпорядження від 13 березня 2014 року та від 05 січня 2015 року скасовані з поновленням позивача на посаді з 13 березня 2014 року та з 05 січня 2015 року.

23 березня 2015 року між Дніпровською сільською радою Білозерського району Херсонської області в особі сільського голови Юрченко Т.О. та ОСОБА_3 укладено контракт відповідно до якого останнього призначено на посаду директора КП АР "Білозерський" на термін з 23 березня 2015 року по 22 березня 2018 року.

24 березня 2015 року секретарем Дніпровської сільської ради Білозерського району Херсонської області винесено розпорядження про зміну керівника КП АР "Білозерський", яке рішенням від 29 лютого 2016 року Білозерського районного суду Херсонської області визнано незаконним та скасовано, з поновленням ОСОБА_3 на посаді директора вказаного комунального підприємства.

16 лютого 2016 року Дніпровським сільським головою Білозерського району Херсонської області, на виконання рішення апеляційного суду Херсонської області від 16 лютого 2016 року, винесено розпорядження, пунктом 1 якого ОСОБА_3 поновлено на посаді директора КП АР "Білозерський" з 13 березня 2014 року та з 05 січня 2015 року, а пунктом 2 цього ж розпорядження припинено повноваження посадової особи - директора КП АР "Білозерський" ОСОБА_3 та звільнено його із займаної посади з 05 січня 2015 року, у зв'язку із закінченням терміну дії контракту, пунктом 3 цього ж розпорядження зазначено вважати контракт укладений з директором КП АР "Білозерський" ОСОБА_3 розірваним з 05 січня 2015 року у зв'язку із закінченням терміну його дії.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть установлюватися угодою сторін.

Виходячи з особливостей зазначеної форми трудового договору, спрямованої на створення умов для виявлення ініціативності та самостійності працівників з урахуванням їх індивідуальних здібностей і професійних навичок, закон надав право сторонам при укладенні контракту самим установлювати їхні права, обов'язки та відповідальність, зокрема як передбачену нормами КЗпП України (322-08) , так і підвищену відповідальність керівника та додаткові підстави розірвання трудового договору.

Разом з тим, поновлення позивача на посаді у зв'язку з тим, що розпорядження про розірвання контракту та звільнення ОСОБА_3 було видано не уповноваженою на те особою, а також укладення нового контракту від 23 березня 2015 року, не продовжує терміну дії контракту від 06 листопада 2009 року, термін дії якого закінчився 05 січня 2015 року.

Згідно з п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року (v0009700-92) , вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 8 ст. 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання.

Відповідно до п. 8.2 вищевказаного контракту від 06 листопада 2009 року контракт розривається у разі закінчення терміну його дії.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, закінчення строку (пункти 2 і 3 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення; підстави, передбачені контрактом (ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Разом з тим, судами не встановлено, чи тривали фактично трудові відносини сторін після 05 січня 2015 року, оскільки вказана обставина має суттєве значення для вирішення даної справи, так як відповідно до норм ч. 1 ст. 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимогам статей 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернули, не спростували належними та допустимими доказами доводи відповідача, не дослідили умови, зокрема, підстави припинення контракту, а тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.