Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого

Кузнєцова В.О.,

суддів:

Євграфової Є.П.,

Карпенко С.О.,

Євтушенко О.І.,

Мостової Г.І.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит про стягнення процентів за договором банківського вкладу, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6, ОСОБА_7 на рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2015 року та рішення колегіїсуддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулися до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Банк Фінанси та Кредит (далі - ПАТ Банк Фінанси та Кредит, банк) про стягнення процентів за договором банківського вкладу, трьох процентів річних та відшкодування моральної шкоди. З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на свою користь проценти за процентною ставкою договору строкового банківського вкладу (депозиту) Стандарт договір № 300131/114246/6-14, укладеного між ним та відповідачем, за період з 01 квітня 2015 року до 31 серпня 2015 року в розмірі 445, 22 доларів США, 3% річних в розмірі 126,52 доларів США, а також відшкодувати немайнову шкоду у розмірі 10 тис. грн.; позивач ОСОБА_6 просив стягнути з відповідача на свою користь проценти за процентною ставкою договору строкового банківського вкладу (депозиту) Стандарт договір № 300131/115257/6-14, укладеного між ним та відповідачем, за період з 03 квітня 2015 року до 02 вересня 2015 року в розмірі 337,30 доларів США, 3% річних в розмірі 94,45 доларів США, а також відшкодувати немайнову шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2015 року позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 задоволено частково. Стягнуто з ПАТ Банк Фінанси та Кредит на користь ОСОБА_6 3% річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 2 732,83 грн. Стягнуто з ПАТ Банк Фінанси та Кредит на користь ОСОБА_7 3% річних від суми простроченої заборгованості в розмірі 2 040,12 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Рішенням колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2016 року рішення суду першої інстанції змінено. Стягнуто з ПАТ Банк Фінанси та Кредит на користь ОСОБА_6 3% річних від суми боргу, а саме: суми банківського вкладу, перерахованої на банківський рахунок останнього, але не повернутої йому, за період з 02 квітня 2015 року по 17 вересня 2015 року в сумі 111,12 доларів США. Стягнуто з ПАТ Банк Фінанси та Кредит на користь ОСОБА_7 3% річних від суми боргу, а саме: суми банківського вкладу, перерахованої на банківський рахунок останнього, але не повернутої йому, за період з 04 квітня 2015 року до 17 вересня 2015 року в сумі 82, 08 доларів США. В задоволенні позову про стягнення процентів за банківськими вкладами (депозитами) відмовлено. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, ОСОБА_7 просять скасувати оскаржувані рішення в частині відмови в задоволенні позову та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 01 жовтня 2014 року між ОСОБА_6 та ПАТ Фінанси та Кредит укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) Стандарт договір № 300131/114246/6-14, у доларах США, за умовами якого банк зобов'язався 01 квітня 2015 року повернути позивачеві ОСОБА_6 вклад та проценти за ставкою 11,10% річних. Згідно з п. 4 цього договору, вкладник має право неодноразово поповнювати вклад протягом всього строку дії договору. 01 жовтня 2014 року позивачем ОСОБА_6 внесено початкову суму вкладу 230 доларів США, та в той же день поповнено вклад ще на 2 770 доларів США. Загалом таким чином 01 жовтня 2014 року позивачем ОСОБА_6 було внесено на депозитний рахунок 3 тис. доларів США. 02 жовтня 2014 року ОСОБА_6 поповнив вклад загалом ще на 2 300 доларів США. 04 листопада 2014 року позивачем ОСОБА_6 поповнено вклад ще на 2 700 доларів США. Загальна сума вкладу після поповнень становила 8 тис. доларів США.

Між позивачем ОСОБА_7 та ПАТ Фінанси та Кредит було укладено 03 жовтня 2014 року договір строкового банківського вкладу (депозиту) Стандарт № 300131/115257/6-14, з аналогічними умовами, як і договір № 300131/114246/6-14, за винятком процентної ставки, яка за цим договором склала 11,25% річних. Умови цього договору передбачали можливість неодноразового поповнення вкладу. Банк за цим договором зобов'язувався повернути вклад із відсотками через 6 місяців після дати відкриття, тобто 03 квітня 2015 року. В день відкриття вкладу ОСОБА_7 внесено початкову суму вкладу 230 доларів США, позивачем поповнювався неодноразово вклад у таких розмірах: на 1 150 доларів США, 1380 доларів США, та на 4600 доларів США. Загальна сума вкладу склала 5980 доларів США.

Після закінчення строку договорів позивачі звернулись до відповідача з приводу повернення коштів, проте останній відмовив у видачі їх вкладу.

Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 08 вересня 2015 року (а.с. 46-48) на користь ОСОБА_6 з ПАТ Фінанси та Кредит стягнуто суму банківського вкладу в розмірі 8 тис. доларів США та проценти в розмірі 411,73 доларів США.

Згідно з ч. 1 ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з п. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 5 ст. 1061 ЦК України проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи, банківські строкові вклади (депозит) позивачами були розміщені терміном на 6 місяців і строк їх дії закінчився 01 квітня 2015 року та 03 квітня 2015 року відповідно. 01 квітня 2015 року, 06 квітня 2015 року та 22 травня 205 року ОСОБА_6 звернувся до відповідача з приводу повернення вкладу, 03 квітня 2015 року, 06 квітня 2015 року та 22 травня 205 року з такими ж вимогами звернувся до банку і ОСОБА_7

Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суд першої інстанції, в порушення вимог ст.ст. 212- 215 ЦПК України, не встановив у повному обсязі фактичних обставин справи, що мають суттєве значення для її вирішення, не надав належної оцінки наданими сторонами доказам у їх сукупності та дійшов передчасного висновку про часткове задоволення позовних вимог з підстав, викладених у судовому рішенні.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції залишив поза увагою, що вкладник підписанням договору-заяви усвідомлює та погоджується з тим, що Основні умови залучення банківських вкладів фізичних осіб та обслуговування вкладних рахунків у ПАТ Банк Фінанси та Кредит (далі - Основні умови), які затверджені згідно з внутрішніми процедурами банку та розміщені для ознайомлення на інформаційних стендах в приміщеннях установ банку та оприлюднені на офіційному сайті банку за електронною адресою: www.fcbank.com.ua, разом з цим договором-заявою складають договір банківського вкладу та є його невід'ємними частинами (п. 1, 9), проте Основних умов матеріали справи не містять, що виключає можливість дослідження їх належним чином.

Судом першої інстанції встановлено, що з моменту закінчення строку розміщеного строкового вкладу, вклад перераховано на рахунок вкладника на вимогу, до якого застосовується інша процентна ставка згідно тарифів банку, яка становить 0,0001 % річних, проте даних про таке перерахування коштів матеріали справи також не містять, натомість такі доводи зазначені у запереченнях відповідача та належним чином судом першої інстанції не перевірено.

Судом першої інстанції не з'ясовано належним чином розміру процентів, які підлягають поверненню позивачам, не перевірено періоду за який виникла заборгованість та не з'ясовано належним чином чи існує порушення умов договору зі сторони відповідача.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку та перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд, в порушення вимог ст. ст. 303, 315 ЦПК України належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги в частині стягнення процентів за депозитним договором, в рішенні не зазначив конкретні обставини і факти, що спростовують такі доводи, і змінив рішення суду першої інстанції в частині розміру нарахування таких процентів.

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивачів 3 % річних від суми простроченого боргу та відмовляючи у стягненні процентів за договором банківського вкладу, апеляційний суд встановив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 17 вересня 2015 року № 612 Про віднесення ПАТ Банк Фінанси та Кредит до категорії неплатоспроможних виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 17 вересня 2015 року прийнято рішення № 171 Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ Банк Фінанси та Кредит, згідно з яким у період з 18 вересня 2015 року по 17 грудня 2015 року, включно, в банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, якій делеговані всі повноваження тимчасового адміністратора, визначені законом. Проте, дійшовши висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачів 3 % річних від суми простроченого боргу та стягнувши такі проценти в іноземній валюті, апеляційний суд залишив поза увагою положення п. 1 ч. 6 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", якими передбачено, що обмеження, встановлене п. 1 ч. 5 цієї статті, не поширюється на зобов'язання банку щодо, зокрема, виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом, в національній валюті України. Вклади в іноземній валюті перераховуються в національну валюту України за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком України до іноземних валют на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації відповідно до цієї статті.

Відповідно до ч. 3 ст. 335 ЦПК України, суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

З огляду на те, що позовні вимоги, заявлені позивачами є взаємопов'язаними та їх вирішення залежить від встановлення фактичних обставин справи, рішення попередніх інстанцій підлягають скасуванню в цілому.

За таких обставин судові рішення першої та апеляційної інстанцій не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, ОСОБА_7 задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Харкова від 15 жовтня 2015 року та рішення колегії суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2016 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.