розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 до управління комунальної власності Броварської міської ради Київської області, про визнання права на безоплатну приватизацію жилого приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_6, поданою представником ОСОБА_9, на рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 звернулися до суду з позовом, який у подальшому уточнили і просили визнати за ними право на безоплатну приватизацію житлового приміщення АДРЕСА_1 житловою площею 23,95 кв. м, на другому поверсі п'ятиповерхового будинку.

Позивачі посилалися на те, що на підставі ордеру від 27 липня 1993 року № 160, виданого Броварською центральною районною лікарнею і рішення Броварської міської ради народних від 19 січня 1988 року ОСОБА_6, як молодша сестра родильного відділення Броварської центральної районної лікарні разом із своєю сім'єю: чоловіком ОСОБА_10 та двома синами ОСОБА_7 і ОСОБА_8 вселилися у кімнату АДРЕСА_2

26 лютого 2001 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_10 було розірвано та останній вибув із вказаної кімнати.

Разом із цим вона із синами з моменту вселення і до цього часу зареєстровані і проживають у гуртожитку, власного житла не мають, а тому вважали, що відповідно до Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) мають право на безоплатну приватизацію займаних ними жилих приміщень у гуртожитку. До того ж вони більше п'яти років на законних підставах зареєстровані і мешкають у гуртожитку.

Вказували, що маючи на меті приватизувати займану кімнату, вони підготували необхідні документи і у 2014 році звернулися із відповідною заявою до Броварської міської ради, однак рішенням Броварської міської ради від 14 серпня 2014 року їм було відмовлено. Вони оскаржили відмову до суду і вказане рішення міської ради було визнано нечинним і скасовано рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 13 травня 2015 року.

Отже, реалізувати своє право через рішення органу місцевого самоврядування вони не можуть, що порушує їх права на житло. Спірний гуртожиток перебуває у спільній сумісній власності територіальних громад сіл і селищ Броварського району і м. Бровари. Зазначали, що звернулися до Броварської міської ради з питанням про повторний розгляд заяви про приватизацію, однак їм повідомили про те, що рішення міської ради буде аналогічним, тобто про відмову у приватизації.

Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2015 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 право на безоплатну приватизацію жилого приміщення - кімнати № 52 у гуртожитку по АДРЕСА_3

Рішенням апеляційного суду Київської області від 29 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення, ухвалене судом апеляційної інстанції, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Місцевим судом було встановлено, що ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 зареєстровані і мешкають у гуртожитку, що розташований по АДРЕСА_1 житловою площею 23,95 кв. м, на другому поверсі п'ятиповерхового будинку.

Позивачі займають вказане житлове приміщення на підставі ордера від 27 липня 1993 року № 160, виданого на підставі наказу Броварської центральної районної лікарні від 25 березня 1993 року № 48 і рішення Броварської міської ради народних від 19 січня 1988 року (а. с. 15).

Також судом встановлено, що вказаний гуртожиток належить на праві спільної сумісної власності територіальним громадам сіл і селищ Броварського району і м. Бровари Київської області. Оперативне управління гуртожитком здійснює Броварська центральна районна лікарня.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що Законами України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (500-17) та "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) позивачі мають право на приватизацію займаного ними жилого приміщення у гуртожитку, яке не визнається відповідачем, а відтак їх права підлягають захисту у обраний ними спосіб шляхом визнання за ними права на безоплатну приватизацію спірного жилого приміщення.

Апеляційний суд не погодився з таким висновком суду першої інстанції та дійшов висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позову.

Однак з такими висновками судів погодитися не можна.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" (далі - Закону) сфера дії цього закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках, які є об'єктами права державної та комунальної власності, і фактично проживають у них.

Відповідно до ст. 4 Закону приватизація житлових приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" (2482-12) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 вищезазначеного Закону передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування.

Аналіз змісту вказаних норм дає підстави для висновку, що рішення про приватизацію житлових приміщень у гуртожитках приймає відповідний орган місцевого самоврядування, яким згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування" (280/97-ВР) є відповідна місцева рада, яка є власником приміщення гуртожитку і має бути відповідачем у справі.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції у достатній мірі не врахував вказані положення Закону та залишив поза увагою, що залучений у справі відповідач не порушував прав, свобод та інтересів позивачів щодо приватизації займаного житла, бо не компетентний приймати відповідні рішення.

Разом із цим, із рішення Броварської міської ради від 24 березня 2009 року № 1059-58-05 вбачається, що приміщення гуртожитку Броварської центральної районної лікарні по АДРЕСА_4 передано у спільну сумісну власність територіальним громадам сіл і селищ Броварського району і м. Бровари Київської області. (а. с. 68).

14 серпня 2014 року рішенням Броварської міської ради вирішено звернутись до Броварської районної ради із клопотанням про передачу приміщення гуртожитку у комунальну власність територіальної громади м. Бровари (а. с. 53). Відповідне рішення Броварської міської ради про передачу цього гуртожитку у комунальну власність на час ухвалення оскаржуваного рішення не прийняте.

Крім того, вирішуючи спір суд першої інстанції не врахував, що будівля гуртожитку по АДРЕСА_1 згідно із статутом Броварської центральної районної лікарні перебуває на балансі цієї лікарні, і її слід було залучити до участі у справі, оскільки оскаржуване рішення безпосередньо стосується її прав та обов'язків.

Указане свідчить про те, що розглядаючи справу, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, вирішуючи даний спір, місцевий суд не встановив всіх обставин у справі та у порушення вимог ст. ст. 10, 33 ЦПК України не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі та не залучив їх до участі у справі, позбавивши таким чином їх права на захист від пред'явленого позову.

Разом із цим апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені місцевим судом.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, подану представником ОСОБА_9, задовольнити частково.

Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 28 серпня 2015 року на рішення апеляційного суду Київської області від 29 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.