розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року,

У вересні 2015 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" (далі - ПАТ "Всеукраїнський АкціонернийБанк") звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 28 січня 2011 року між ним та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № ВL__ЖГ00010356, відповідно до умов якого останній отримав кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності у розмірі 20 тис. грн терміном повернення кредиту до 28 січня 2013 року зі сплатою 20 % річних, з щомісячною платою у вигляді комісії у розмірі 1,50 % від суми кредиту.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань станом на 28 серпня 2015 року утворилася заборгованість зі сплати кредиту у сумі 41 066 грн 99 коп., яка складається з: простроченої заборгованості у сумі 13 179 грн 64 коп., прострочених процентів за користування кредитом у сумі 745 грн 78 коп., комісії у сумі 2 638 грн 95 коп., плати за пропуск платежів у сумі 24 502 грн 62 коп.

Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року, позов ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" задоволено, стягнуто на його користь з ОСОБА_6 41 066 грн 99 коп. заборгованості за кредитним договором від 28 січня 2011 року № ВL_ЖГ00010356. Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що 28 січня 2011 року між ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № ВL__ЖГ00010356, відповідно до умов якого останній отримав кредит на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності у розмірі 20 тис. грн терміном повернення кредиту до 28 січня 2013 року зі сплатою 20 % річних, з щомісячною платою у вигляді комісії у розмірі 1,50 % від суми кредиту.

Встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань станом на 28 серпня 2015 року утворилася заборгованість зі сплати кредиту у сумі 41 066 грн 99 коп., яка складається з: простроченої заборгованості у сумі 13 179 грн 64 коп., прострочених процентів за користування кредитом у сумі 745 грн 78 коп., комісії у сумі 2 638 грн 95 коп., плати за пропуск платежів у сумі 24 502 грн 62 коп.

Встановивши наявність такої заборгованості, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про її стягнення з відповідача на користь позивача у судовому порядку.

Однак матеріали справи та доводи касаційної скарги свідчать про те, що при ухваленні заочного рішення місцевим судом було допущено порушення норм процесуального права.

Згідно із ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Статтями 224, 225 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів. Про заочний розгляд справи суд постановляє ухвалу.

Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 16 жовтня 2015 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ПАТ "Всеукраїнський АкціонернийБанк" до ОСОБА_6 про стягнення заборгованості та призначено справу до судового розгляду на 23 листопада 2015 року (а. с. 27).

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України після відкриття провадження у справі суд невідкладно надсилає особам, які беруть участь у справі, копії ухвали про відкриття провадження у справі.

У судове засідання 23 листопада 2015 року відповідач не з'явився.

У матеріалах справи відсутні докази того, що на адресу ОСОБА_6 направлялася повістка-повідомлення про розгляд справи.

Згідно з ч. 4 ст. 74 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена не пізніше ніж за три дні до судового засідання.

Ухвалюючи 23 листопада 2015 року заочне рішення за відсутності відповідача, суд першої інстанції наведених вимог не врахував та не звернув уваги на те, що докази повідомлення відповідача про розгляд справи 23 листопада 2015 року у матеріалах справи відсутні.

Розглянувши справу за відсутності відповідача, щодо якого відсутні докази повідомлення належним чином про час та місце розгляду справи, суд порушив його конституційне право на участь у судовому розгляді, не забезпечив йому можливості надати заперечення на позов і таким чином, не взяв до уваги вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд.

Таким чином, заочне рішення суду першої інстанції ухвалено без належного повідомлення відповідача у порушення вимог ст. ст. 169, 224 ЦПК України.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення, апеляційний суд у порушення вимог ст. 304, п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України на порушення судом першої інстанції норм процесуального права уваги не звернув і помилково залишив судове рішення без змін.

Крім того, вирішуючи спір, суди належним чином не перевірили можливість застосування до даних правовідносин ч. 3 ст. 551 ЦК України з урахуванням правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 3 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14.

Ураховуючи, що судами не дотримані всі вимоги процесуального закону, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені судові рішення законними та обґрунтованими визнати не можна, а тому вони підлягають скасуванню з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23 листопада 2015 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 22 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.