розглянувши у судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року,

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що він проживає у АДРЕСА_2, яка належить йому на праві власності. ОСОБА_7 проживає у квартирі НОМЕР_1, яка знаходиться поверхом вище над його квартирою.

25 травня 2014 року за його відсутності з вини відповідача сталося затоплення його квартирі.

27 травня 2014 року комісією КП "ВЖРЕП-6" ЖМР у складі: майстра поточного ремонту Круківського С.В., майстра технічної дільниці ЦаплюкО.М., юриста Булас Р.О. було складено акт про залиття його квартири власницею квартири НОМЕР_1 ОСОБА_7 у результаті пошкодження трійника каналізаційних мереж санвузла квартири НОМЕР_1. Комісією були виявлені та зафіксовані сліди залиття в коридорі, ванній кімнаті та туалеті квартири НОМЕР_2

На численні прохання відшкодувати збитки, пов'язані із затопленням, відповідач не реагує та свою провину не визнає.

Матеріальний збиток, завданий внаслідок залиття квартири, відповідно до судової будівельно-технічної експертизи становить 4 255 грн, який позивач разом із моральною шкодою, яку він оцінив у 3 тис. грн просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 4 255 грн на відшкодування майнової шкоди, 500 грн на відшкодування моральної шкоди, 487 грн 20 коп. судового збору, а також 2 тис. грн витрат, пов'язаних із проведенням судової будівельно-технічної експертизи. У решті позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справіпро відмову у задоволенні позову ОСОБА_6

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені судові рішення, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та вивчивши обставини справи, вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Ухвалені у справі судові рішення не відповідають цим вимогам.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив із встановлених у справі обставин, які свідчать про те, що позивач проживає у власній приватизованій однокімнатній квартирі АДРЕСА_1.

25 травня 2014 року, у той час коли його не було вдома, було затоплено водою ванну кімнату, туалет та коридор його квартири.

Затоплення сталося з вини ОСОБА_7, яка проживає у цьому будинку, але поверхом вище у квартирі НОМЕР_1.

27 травня 2014 року комісією КП "ВЖРЕП-6" ЖМР у складі: майстра поточного ремонту Круківського С.В., майстра технічної дільниці Цаплюк О.М., юриста Булас Р.О. було складено акт про залиття його квартири власницею квартири НОМЕР_1 ОСОБА_7 у результаті пошкодження трійника каналізаційних мереж санвузла квартири НОМЕР_1. Комісією були виявлені та зафіксовані сліди залиття в коридорі, ванній кімнаті та туалеті квартири НОМЕР_2

Згідно з висновком експерта від 20 серпня 2015 року № 207/08-2015 вартість завданого матеріального збитку внаслідок залиття приміщень квартири ОСОБА_6 складає 4 255 грн. (а. с. 29-38).

Встановивши наявність завданої матеріальної шкоди, а також наявність причинного зв'язку між залиттям квартири та матеріальними збитками, суд вирішив стягнути з відповідача на користь позивача 4 255 грн на її відшкодування та 500 грн на відшкодування моральної шкоди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, апеляційний суд виходив із того, що місцевий суд помилково та передчасно дійшов висновку про задоволення його позовних вимог, не врахувавши при цьому наявність інших співвласників квартири НОМЕР_1, крім ОСОБА_7, права яких порушуються оскаржуваним рішенням суду першої інстанції.

Частиною 4 ст. 10 ЦПК України передбачено, що суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України (1618-15) .

Згідно із ч. 1 ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Отже, розглядаючи справу, суд першої інстанції у порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, зокрема, вирішуючи даний спір, місцевий суд у порушення вимог ст. ст. 10, 33 ЦПК України не визначився зі складом осіб, які повинні брати участь у справі та не залучив їх до участі у справі, позбавивши таким чином їх права на захист від пред'явленого позову.

Разом із цим апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, не мав процесуальної можливості усунути вказані вище недоліки, допущені місцевим судом.

Отже, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди залишили поза увагою вищенаведене, а тому оскільки неповнота з'ясування обставин у справі та порушення зазначених норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення спору, і ці порушення були допущені як місцевим, так і апеляційним судами, то рішення цих судів підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 336, 338, 344, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Заочне рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16 вересня 2015 року та рішення апеляційного суду Житомирської області від 21 червня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.