розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_6, на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, який уточнив в ході розгляду справи, та остаточно просив стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у солідарному порядку заборгованість у сумі 828 595 грн.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилався на те, що 01 серпня 2012 року ОСОБА_4 отримав у нього в позику грошові кошти в сумі 100 000 грн на розвиток бізнесу зі сплатою за користування грошовими коштами 5 % щомісячно, строком до 31 грудня 2012 року, про була складена відповідна розписка; при цьому сторони визначили еквівалент вказаної суми до долара США, який на час складання відповідачем розписки, становив 8 українських гривень до 1 долара США. Крім цього, у розписці вказано, що гарантом повернення боргу є ОСОБА_5

Посилаючись на те, що ОСОБА_4 сплачував відсотки за користування коштами в розмірі 5 000 грн щомісячно лише у серпні, вересні та жовтні 2012 року, у квітні 2015 року ОСОБА_5 від імені ОСОБА_4 передав 1000,00 доларів США, а 20 квітня 2015 року ОСОБА_4 перерахував на його банківську картку 5 650 грн у якості процентів, проте на час звернення з цим позовом до суду борг не повернув, на телефонні дзвінки не відповідає та місце його знаходження не відомо, ОСОБА_3 просив задовольнити позов.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість у розмірі 828 590 грн 63 коп., з яких 324 937 грн 50 коп. - сума основного боргу, 503 653 грн 13 коп. - заборгованість зі сплати відсотків.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_5 в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції, у зв'язку із чим судом касаційної інстанції на предмет законності й обґрунтованості також не перевіряється відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України.

Відповідно до п. 6 розд. ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Суди попередніх інстанцій, частково задовольняючи позов, виходили з того, що між сторонами виникли договірні зобов'язання, які відповідач не виконував, а тому враховуючи, що у позику було передано 100 000 грн із зазначенням еквіваленту - 1 долар США дорівнює 8 грн, суди дійшли висновку, що стягненню з відповідача підлягала саме сума боргу з відсотками з урахуванням курсу долара США до гривні на день ухвалення судового рішення.

Згідно зі ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що зазначеним вимогам рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_4 не відповідають з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно з розпискою від 01 серпня 2012 року ОСОБА_4 отримав у ОСОБА_3 у борг 100 000 грн. в еквіваленті курсу 8 грн за 1 долар США, які боржник зобов'язався повернути до 31 грудня 2012 року та сплачувати відсотки за користування грошима з розрахунку 5 % на місяць від суми залишку заборгованості (а. с. 6).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_4 своїх зобов'язань, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, яка згідно з розрахунком позивача, складається з суми основного боргу - 324 938 грн, що еквівалентно 12 500,00 доларів США за курсом 25,995 українських гривень до 1 долара США; суми заборгованості за відсотками - 503 657 грн, що еквівалентно 19 375 доларів США. (а. с. 91).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно з розпискою від 01 серпня 2012 року ОСОБА_4 отримав у ОСОБА_3 у борг 100 000 грн. в еквіваленті курсу 8 грн за 1 долар США.

З огляду на вказане колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції зазначеного не врахував та не надав належної оцінки тому, що позивачем було передано відповідачу саме 100 000 грн; при цьому сума в доларах США не була зазначена, а зазначено лише еквівалент курсу 8 грн за 1 долар США.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проте ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції не врахував, що в розписці зазначено строк на який надаються кошти - до 31 грудня 2012 року, а тому не з'ясував, як мають бути нараховані відсотки за користування коштами, оскільки відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі № 6-2322цс16, у разі якщо договором не встановлений розмір процентів після спливу строку дії договору, можна зробити висновок, що їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212- 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на наведене уваги не звернув, у зв'язку із чим дійшов передчасного висновку про залишення рішення місцевого суду без змін.

Таким чином ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, у зв'язку із чим відповідно до ст. 338 ЦПК України підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргуОСОБА_4, подану представником ОСОБА_6, задовольнити.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 05 квітня 2016 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 19 травня 2016 року скасувати, справу в зазначеній частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.