Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Маляренка А.В.,

Леванчука А.О.,

Ступак О.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління майном комунальної власності м. Полтави виконавчого комітету Полтавської міської ради, Горбанівського геріатричного пансіонату ветеранів війни та праці, про визнання ордеру недійсним та виселення з квартири із наданням іншого житлового приміщення, за касаційною скаргою ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 24 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2017 року,

У липні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаним позовом, у якому просив визнати ордер № 6 від 06 листопада 2013 року виданий згідно рішення виконкому Полтавської міської ради № 161 від 01 лютого 2013 року ОСОБА_5 на право зайняття службового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 недійсним; виселити ОСОБА_5 з службового приміщення за адресою АДРЕСА_1, з наданням іншого житло приміщення.

Вказував, що рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 64 від 08 квітня 2010 року та на підставі ордеру № 18 від 08 квітня 2010 року йому надана в користування однокімнатна службова квартира АДРЕСА_1 раніше ніж ОСОБА_5 Останньому було надано право на користування даною квартирою так як вона не була заселена. Однак, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 серпня 2014 року рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 01 листопада 2012 року у зв'язку із нововиявленими обставинами скасовано, прийнято нове рішення, яким Горбанівському геріатричному пансіонату ветеранів війни та праці відмовлено в задоволенні позовних вимог. На підставі ухвали апеляційного суду Полтавської області від 23 червня 2015 року ОСОБА_4 примусово вселено до квартири № АДРЕСА_1. Порушенням чинного законодавства є проживання в службовому житлі двох одиноких осіб в квартирі загальною площею 12, 53 кв. м, попри те, що законодавчо встановлена норма жилої площі і становить 13,65 кв. м на одну особу.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 24 березня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, просить скасувати оскаржувані судові рішення та справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої доводи порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-УІІІ "Про судоустрій статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дослідивши докази у справі й давши їм належну оцінку в силу вимог ст. 212 ЦПК України, а також, врахувавши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку, що відсутні правові підстави для визнання в судовому порядку недійним ордеру № 6 від 06 листопада 2013 року, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради для проживання ОСОБА_5, оскільки на час його видачі спірне службове житло було вільним, за ним не були зареєстровані жодні особи, видача ордеру та вселення на його підставі відбулось з дотриманням діючого порядку, а тому відсутні підстави, передбачені ст. 59 ЖК України, для визнання ордеру недійсним.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до переоцінки доказів, що не відповідає вимогам ст. 335 ЦПК України, оскільки суд касаційної інстанції позбавлений можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 24 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 22 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.