розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права на спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Приморського районного суду

м. Одеси від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року,

У серпні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що з 31 березня 1977 року його батько - ОСОБА_6 перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою та мешкали в квартирі АДРЕСА_1, яка належала батьку на праві приватної власності. Крім того, за час шлюбу ними придбана квартира АДРЕСА_2, право приватної власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Після смерті ОСОБА_6 (ІНФОРМАЦІЯ_1) відкрилась спадщина, у зв'язку з чим 07 квітня та 21 липня 2015 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Адамець О.І. видані свідоцтва про право на спадщину за законом на його ім'я та ім'я відповідача по Ѕ кожному на квартиру АДРЕСА_1.

Посилаючись на те, що до спадкової маси не увійшла квартира АДРЕСА_2, просив суд визнати квартиру об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визнати за ним право власності на ј частки спірної квартири в порядку спадкування.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-612цс15 та від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15.

Встановивши, що спірна квартира набута у власність відповідача за її особисті кошти, отримані від реалізації квартири, в якій вона проживала до шлюбу, суд дійшов висновку, що вона не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, у зв'язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 03 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.