Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Писаної Т.О., Коротуна В.М., Мазур Л.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", третя особа - приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Зайченко Ірина Анатоліївна, про визнання недійсною додаткової угоди до договору іпотеки, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року та рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року,

У травні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з указаним позовом, в якому просила визнати недійсною додаткову угоду від 27 липня 2007 року до договору іпотеки від 20 грудня 2015 року, мотивуючи свої вимоги тим, що вказаної угоди не підписувала.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 29 червня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 листопада 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено з інших підстав.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для його скасування.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

У частині 3 ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд обґрунтовано виходив із того, що оспорювана додаткова угода укладене не лише у письмовій формі, а й посвідчена нотаріально тим же нотаріусом, який посвідчив і основний договір іпотеки, при цьому угода укладена в присутності нотаріуса її сторонами, особи яких перевірено.

Твердження ОСОБА_4 про недійсність додаткової угоди у зв'язку з наявністю в ній виправлень є безпідставними, оскільки виправлення допущеної описки у п. 35.2 застережено перед підписами сторін договору підписом нотаріуса та додатково - записом самого нотаріуса.

Крім того, із матеріалів справи вбачається, що рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 листопада 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, який належить ОСОБА_4, в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_6, і при розгляді цієї справи судом досліджувались усі угоди сторін із банком, у тому числі й оспорювана додаткова угода.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Ураховуючи викладене та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду - залишити без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ