розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про зміну розміру аліментів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_6 на заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у зв'язку з поліпшенням матеріального стану відповідача розмір аліментів на утримання сина ОСОБА_7, який визначений рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2013 року, може бути збільшено до 1 000 грн.

Заочним рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2017 року, позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_5 аліменти у розмірі 650 грн. на сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь матері - ОСОБА_4 щомісячно, починаючи з 17 лютого 2017 року і до досягнення сином повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3. Вирішено питання судових витрат. Рішення про стягнення аліментів допущено до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_6, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просять скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що відповідно до рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 08 липня 2013 року на користь ОСОБА_4 з ОСОБА_5 стягнуто аліменти і на утримання сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 11 червня 2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

На підтвердження покращення матеріального становища платника аліментів позивачка надала довідку про те, що відповідач з 24 жовтня 2016 року працює оператором виробництва на СП ТОВ "РІФ-1", його середня заробітна плата складає 4 656 грн.

Судом також встановлено, що на утриманні відповідача перебуває малолітня дочка ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2. ОСОБА_5 з 20 березня 2017 року не працює.

Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що покращення матеріального становища відповідача є підставою для зміни розміру аліментів та правильно збільшив їх розмір з 400 грн. до 650 грн. При цьому, суд правильно виходив з розміру прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку та обов'язку обох батьків утримувати дитину.

Отже, місцевий суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову частково. Крім того, апеляційний суд відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, та обґрунтовано залишив вказане рішення без змін.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій і при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Заочне рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 06 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 22 березня 2017 року залишити без змін.