Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

Фаловської І.М., Висоцької В.С., Ткачука О.С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про стягнення надлишково сплачених коштів, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_7 на рішення апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року,

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2009 року стягнуто на користь відкритого акціонерного товариства "РайффайзенБанк Аваль" (далі - ВАТ "Райффайзен Банк Аваль") солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" (далі - ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід"), ОСОБА_6 та позивача заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2006 року в розмірі 238 125,18 грн. У рахунок погашення заборгованості від ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід", ОСОБА_6 та позивача відповідачу надійшли кошти у розмірі 283 881,39 грн. Заборгованість погашено у повному обсязі. Крім того, у рахунок погашення заборгованості надійшла надлишкова сума коштів у розмірі 43 936,21 грн. У серпні 2014 року відповідач звернувся до суду із позовом до ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" та позивача про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за кредитним договором від 01 грудня 2006 року та пені за несвоєчасну сплату відсотків. В задоволенні вказаного позову відмовлено. Проте, грошову суму в розмірі 43 936,21 грн. відповідач безпідставно зарахував в рахунок погашення заборгованості по відсоткам та на даний час продовжує незаконно користуватись вказаними коштами. Крім того, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року, яке набрало законної сили, визнано виконаним зобов'язання позивача перед відповідачем за кредитним договором у розмірі 238 125,18 грн. Незважаючи на вказане рішення з пенсії позивача до 31 березня 2016 року незаконно продовжували стягуватися кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив стягнути з публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") надлишково сплачені кошти у розмірі 43 936,21 грн., проценти за користування надлишково сплаченими коштами - 8 583,23 грн., а всього - 52 519,44 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 13 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_4 надлишково сплачені та зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором від 01 грудня 2006 року грошові кошти у розмірі 43 936,21 грн. та відсотки за користування ними за період з 18 серпня 2015 року по 28 серпня 2016 року, визначені на рівні облікової ставки Національного банку України, в розмірі 8 583,23 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішенням апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на користь ОСОБА_4 надлишково сплачені та зараховані на погашення заборгованості за кредитним договором від 01 грудня 2006 року грошові кошти у розмірі 10 724,29 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_7, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 02 листопада 2009 року, яке набрало законної сили, стягнуто солідарно з ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід", ОСОБА_6, ОСОБА_4 на користь ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" заборгованість за кредитним договором від 01 грудня 2006 року в розмірі 238 125,18 грн., з яких: 201 077,43 грн. - заборгованість за повернення кредиту, 12 129,88 грн. - заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом, 24 917,87 грн. - пеня за несвоєчасне повернення кредиту та відсотків.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 січня 2015 року, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід", ОСОБА_4 про стягнення боргу за відсотками та пенею.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10 лютого 2016 року визнано зобов'язання ОСОБА_4 перед ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" за кредитним договором виконаним.

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" частину коштів, яку боржники сплачували в рахунок погашення заборгованості, зарахував на погашення відсотків за користування кредитом, які були нараховані банком самостійно додатково до наявного рішення суду від 02 листопада 2009 року.

Судом встановлено, що кошти у розмірі 180 000 грн., отримані від реалізації друкарської машини Zirkon Forta RO 660, не є коштами, які належали позивачу, оскільки ОСОБА_4 вніс кошти у сумі 180 000 грн. від імені ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід" та за конкретну уже здійснену дію ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", а саме: за зняття обтяження з заставного майна.

Судом також встановлено, що кошти, які були отримані відповідачем за рахунок поручителя ОСОБА_8 складають: 35 768,30 грн. - за рахунок примусового продажу 14 січня 2011 року в процедурі виконавчого провадження автомобіля та 41 080 грн. - стягнутих з пенсії, а всього - 76 868,30 грн.

При цьому кошти у розмірі 10 724,29 грн. отримані з пенсії позивача за період з 07 вересня 2015 року по 04 березня 2016 року надходили до банку після виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниця від 02 листопада 2009 року.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України (435-15) .

Положення глави 83 ЦК України (435-15) застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно з ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За змістом цієї статті безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або взагалі була відсутня.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст. 1212 ЦК України у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову частково, апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, обґрунтовано виходив із того, що кошти, які були перераховані банку понад визначеною судом сумою до стягнення та після його виконання боржником та поручителями, є безпідставно набутими. Разом з тим, кошти у розмірі 180 000 грн. внесено саме від імені ТОВ "Редакція газети "Дорога. Транспорт. Пішохід".

Крім того, суд апеляційної інстанції, навів розрахунки, з яких виходив при задоволенні грошової вимоги.

Апеляційним судом повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, а при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги на правильність висновків апеляційного суду не впливають та їх не спростовують.

Керуючись статтями 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду м. Києва від 19 січня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.