розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Головного управління національної поліції України в Одеській області, Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у вигляді втраченого щомісячного заробітку довічно, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року,

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, вимоги якого під час розгляду справи неодноразово уточнював та остаточно просив стягнути на свою користь із ОСОБА_4 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; із Головного управління національної поліції України в Одеській області (далі - ГУ НП України в Одеській області) - 551 056 грн 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також шкоду, завдану ушкодженням здоров'я, у вигляді втраченого щомісячного заробітку довічно; із Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі - УДАІ ГУ МВС України в Одеській області) - 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що внаслідок неправомірних дій водія УДАІ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_4, порушення ним Правил дорожнього руху та зіткнення з автомобілем позивача, останньому було заподіяно матеріальної та моральної шкоди.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з УДАІ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить змінити судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій у частині відмови в задоволенні позовних вимог, ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_4 на його користь 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди, стягнути з ГУ НП України в Одеській області та Ліквідаційної комісії УДАІ ГУ МВС України в Одеській області в солідарному порядку на його користь 551 056 грн 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у вигляді втраченого щомісячного заробітку довічно, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права; в іншій частині судові рішення просить залишити без змін.

Згідно з роз'ясненнями, наданими пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 19 постанови від 14 червня 2012 року № 10 "Про судову практику розгляду цивільних справ у касаційному порядку" (v0010740-12) , суд касаційної інстанції не має права перевіряти законність судового рішення щодо осіб, які касаційну скаргу на таке судове рішення не подавали, за винятком випадків, коли це стосується осіб, які не були залучені до участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи чи обов'язки.

Таким чином, оскаржувані судові рішення не переглядаються касаційним судом у частині задоволених позовних вимог ОСОБА_3 про стягнення з УДАІ ГУ МВС України в Одеській області на його користь 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів касаційної скарги згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Проте судові рішення першої й апеляційної інстанцій не відповідають повністю зазначеним нормам процесуального права.

Задовольняючи частково указаний позов, суд першої інстанції, із висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі ст. 11 ЦПК України та ст. ст. 23, 1167, 1172 ЦК України дійшов висновку, що належним відповідачем за позовними вимогами про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, а також шкоди, завданої ушкодженням здоров'я, є УДАІ ГУ МВС України в Одеській області.

Зважаючи на принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з УДАІ ГУ МВС України в Одеській області на користь ОСОБА_3 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено з тих підстав, що вказані позовні вимоги заявлено до неналежних відповідачів.

При цьому посилання позивача на те, що ГУ НПУ в Одеській області є правонаступником УДАІ ГУ МВС України в Одеській області, суд вважав помилковим, зазначивши, що останнє не ліквідовано, відомості про його правонаступника в ЄДРПОУ відсутні.

Однак із вказаними висновками судів у частині позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, а також шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у вигляді втраченого щомісячного заробітку довічно, не можна погодитися виходячи з наступного.

Дійсно у силу вимог ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Разом із тим відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частини перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Судом установлено, що 03 жовтня 2006 року о 06 год. 55 хв. на просп. Добровольського навпроти буд. № 99 у м. Одесі інспектор ДПС УДАІ ГУ МВС України в Одеській області старший прапорщик міліції ОСОБА_4, керуючи службовим автомобілем марки "Фольксваген Пассат", державний номерний знак НОМЕР_1, порушив п. п. 1.3, 1.5, 2.3, 10.1, 11.2, 11.4, 11.5, 12.1, 12.3, 12.4, 13.3 Правил дорожнього руху (1306-2001-п) , затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (1306-2001-п) , скоїв зіткнення з належним позивачу автомобілем марки "ВАЗ 21-07", державний номерний знак НОМЕР_2, внаслідок чого позивачу заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.

11 липня 2014 року вироком Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_4 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, стягнуто із засудженого на користь потерпілого 50 тис. грн компенсації моральної шкоди; стягнуто з УДАІ УМВС України в Одеській області на користь потерпілого 7 351 грн 82 коп. витрат, пов'язаних із лікуванням, 616 грн та 3 866 грн 40 коп. витрат на автотоварознавчі експертизи, 10 572 грн витрат, пов'язаних із відновлювальним ремонтом автомобіля "ВАЗ 21-07", державний номерний знак НОМЕР_2, 3 500 грн витрат, пов'язаних із послугами адвокатів, а також втрачений заробіток за період із 03 жовтня 2006 року по 01 червня 2014 року у розмірі 384 770 грн, а всього стягнуто на користь ОСОБА_3 410 676 грн 27 коп.

19 листопада 2015 року ухвалою апеляційного суду Одеської області стосовно ОСОБА_4 застосовано амністію, останнього звільнено від кримінальної відповідальності й провадження у кримінальній справі стосовно нього закрито, роз'яснено потерпілому право звернутися до суду з цивільним позовом.

На теперішній час позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом І групи, потребує стороннього догляду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

За положеннями п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Позивач до суду з цим позовом звернувся у грудні 2015 року та в остаточній редакції уточненої позовної заяви просив стягнути на свою користь із ОСОБА_4 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди; із ГУ НП України в Одеській області - 551 056 грн 22 коп. на відшкодування матеріальної шкоди, а також шкоду, завдану ушкодженням здоров'я у вигляді втраченого щомісячного заробітку довічно; із УДАІ ГУ МВС України в Одеській області - 300 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.

Однак на порушення вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, не роз'яснив позивачу його прав та обов'язків, не попередив про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, зокрема щодо уточнення позовних вимог, зважаючи на установлені обставини у взаємозв'язку з приписами ст. 1172 ЦК України, а саме, що вищевказана ДТП мала місце у 2006 році; на теперішній час позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, є інвалідом І групи і потребує стороннього догляду, а також положення ст. ст. 1, 4 ЦПК України.

Судові рішення не містять посилань на роз'яснення позивачу його права на уточнення позову та щодо виконання судом процесуального обов'язку сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги, скасування судових рішень першої й апеляційної інстанцій у частині позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди та шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у вигляді втраченого щомісячного заробітку довічно, та направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням судами норм процесуального права.

Судові рішення у частині вирішення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди є законними та обґрунтованими, зважаючи на установлені судами обставини справи та відповідні їм правовідносини, відповідають вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для їх скасування у цій частині відсутні, тому в зазначеній оскаржуваній частині судові рішення підлягають залишенню без змін відповідно до ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, а також шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у вигляді втраченого щомісячного заробітку довічно, скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 03 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 23 листопада 2016 року в частині позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди залишити без змін.