розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення невиплачених щомісячних страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві, за касаційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Совєтському районі м. Макіївки Донецької області на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2016 року,

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що він тривалий час працював на "Шахті ім. С.М. Кірова" державного підприємства "Макіїввугілля" робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею, тобто на роботах зі шкідливими умовами та під впливом шкідливих факторів виробничого середовища. Під час роботи під землею з позивачем 23 січня 1999 року трапився нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом і він отримав трудове каліцтво. Висновком МСЕК від 22 липня 2014 року позивачу була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 15 % у зв'язку з трудовим каліцтвом. Після встановлення позивачеві стійкої втрати професійної працездатності відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в Совєтському районі м. Макіївка Донецької області (далі - Відділення) йому була призначена щомісячна страхова виплата у сумі 15 % від середнього заробітку. У зв'язку з бойовими діями та початком антитерористичної операції (далі - АТО), починаючи з травня 2014 року, відповідач перестав виплачувати позивачу вказану щомісячну страхову виплату. У відповідача перед позивачем утворилась заборгованість з вказаних щомісячних страхових виплат за 23 місяці у розмірі 34 500 грн.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з Відділення вказану вище заборгованість.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 15 вересня 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Відділення на користь ОСОБА_3 заборгованість по щомісячним страховим виплатам за період з 01 травня 2014 року по 30 листопада 2015 року в розмірі 58 862,57 грн. У задоволенні решти позові відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Допущено негайне виконання рішення місцевого суду в межах суми стягнення за один місяць

У касаційній скарзі Відділення, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачеві, як особі яка не перемістилася із тимчасово окупованої території на підконтрольній органам державної влади території, оскільки останньому була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 15 % у зв'язку з трудовим каліцтвом.

Проте з такими висновками судів повністю погодитися не можна з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що 23 січня 1999 року з позивачем під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 10 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), який затверджений директором структурного підрозділу "Шахта імені С.М. Кірова" державного підприємства "Макіїввугілля".

Висновком МСЕК від 22 липня 2014 року ОСОБА_3 повторно встановлено стійку втрату професійної працездатності у розмірі 15 % на строк до 01 серпня 2016 року.

Призначення та сплата страхових виплат потерпілим на виробництві внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання здійснюється робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - Фонд) відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (1105-14) .

Відповідно до п. 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (1105-14) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселились з тимчасово окупованої території, території проведення АТО або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 14 Закону України від 20 березня 2003 року № 638-IV "Про боротьбу з тероризмом" (зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 05 червня 2014 року) передбачено, що у районі проведення АТО можуть вводитися тимчасові обмеження прав і свобод громадян. Постановою Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (637-2014-п) установлено, що призначення та продовження виплати усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (509-2014-п) . Указом Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 (405/2014) введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення АТО на території Донецької та Луганської областей.

Національний банк України (далі - НБУ) постановою від 23 липня 2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей з 24 липня 2014 року запровадив надзвичайний режим роботи банківської системи.

Постановою від 06 серпня 2014 року № 466 (v0466500-14) "Про призупинення здійснення фінансових операцій" НБУ зобов'язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО, встановлено постановою правління Фонду від 11 грудня 2014 року № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6/26451 (z0006-15) .

У пункті 1 розділу III цього Порядку зазначено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування).

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 252-VIII (252-19) , а також Закону України від 16 вересня 2014 року № 1680-VII (1680-18) "Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування" м. Макіївка Донецької області визнано тимчасово окупованою територією.

Відділення на виконання п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 595, з 02 лютого 2014 року переміщено із зони проведення АТО й на теперішній час зареєстроване у м. Слов'янську.

Отже, особи з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, мають право на одержання страхових виплат за умови переміщення в населенні пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі, і звернення до структурного підрозділу місцевої державної адміністрації з питань соціального захисту та взяття на облік, що має бути підтверджено довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суди встановили, що ОСОБА_3 до Відділення із заявою про виплату щомісячних страхових виплат не звертався, на облік як внутрішньо переміщена особа не ставав.

При переміщенні Відділення із зони проведення АТО усі документи щодо діяльності Фонду у тому числі особисті справи потерпілих на виробництві, залишилися на непідконтрольній території.

Позивач за новим місцем знаходження Відділення не звертався, будь-якої інформації не запитував, доказів переміщення з окупованої території не надавав.

Державою на законодавчому рівні гарантовано та врегульовано питання надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду потерпілим на виробництві, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення АТО. Їх права в повній мірі захищено Законом України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (1706-18) , актами Кабінету Міністрів України, іншим нормативно-правовими актами. На законодавчому рівні також визначено, що фінансування видатків з бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на тимчасово неконтрольованих українською владою територіях здійснюватиметься тільки після повернення вказаних територій під контроль органів державної влади.

Отже, жодними нормативними актами, що регламентують порядок здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг у період збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру, не передбачено здійснення страхових виплат потерпілим, які не перемістились із тимчасово окупованої території на підконтрольні органам державної влади території.

Вказані вище висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року № 6-51цс17, які відповідно до норм ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України мають враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Отже, у справі, яка переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вищенаведені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суди попередніх інстанцій всупереч вимог статей 213, 214 ЦПК України на вищенаведені положення закону та обставини справи уваги не звернули, допустили суттєву неповноту у з'ясуванні обставин справи, не перевірили та не спростували належними та допустимими доказами доводи відповідача, а тому дійшли передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.