розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Банк Розвитку" до товариства з обмеженою відповідальністю "Рентал Карс", ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2016 року та рішення апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року,

У січні 2015 року публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Банк Розвитку" (далі - ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку") звернулося до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного кредитного договору від 10 лютого 2014 позивач надав товариству з обмеженою відповідальністю "Рентал Карс" (далі - ТОВ "Рентал Карс") у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності грошові кошти у розмірі 550 000 грн. терміном користування до 09 лютого 2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18 % річних. Для забезпечення виконання зобов'язання між ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" та ОСОБА_5 10 лютого 2014 року укладено договір поруки, відповідно до умов якого останній зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Рентал Карс" зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом. У порушення умов кредитного договору позичальник зобов'язання за вказаним договором не виконав.

Враховуючи викладене, ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, яка станом на 10 листопада 2014 складає 527 733,49 грн.

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнуто на користь ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" солідарно з ТОВ "Рентал Карс", ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором у розмірі 527 733,49 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 01 лютого 2017 року рішення суду першої інстанції скасовано. Закрито провадження в частині вимог ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" до ТОВ "Рентал Карс" про стягнення заборгованості. Позов ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" заборгованість за кредитним договором у розмірі 527 733,49 грн., яка складається з: 436 565,31 грн. поточної заборгованості по тілу кредиту; 66 202,60 грн. простроченої заборгованості по тілу кредиту; 1 996,76 грн. поточної заборгованості зі сплати процентів; 21 576,16 грн. простроченої заборгованість зі сплати процентів; 1 392,66 грн. пені. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення в частині задоволених позовних вимог до поручителя та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що 10 лютого 2014 року між ПАТ "Всеукраїнський Банк Розвитку" та ТОВ "Рентал Карс" укладено кредитний договір, відповідно до умов якого останнє отримало грошові кошти у розмірі 550 000 грн. у вигляді строкового кредиту на придбання основних засобів, терміном користування до 09 лютого 2017 року з процентною ставкою за користування кредитом 18 % відсотків річних.

10 лютого 2014 року для забезпечення виконання договору кредиту укладено договір поруки, відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався відповідати перед позивачем за виконання ТОВ "Рентал Карс" зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, пені, штрафних санкцій та збитків, визначених кредитним договором.

На виконання умов кредитного договору, відповідачам був направлений лист-попередження, вимога повідомлення про розірвання договору з проханням у добровільному порядку погасити заборгованість, але борг залишено непогашеним.

У порушення умов кредитного договору ТОВ "Рентал Карс" з 01 серпня 2014 припинило сплату процентів, а з 01 серпня 2014 припинило погашення основного боргу, внаслідок чого станом 10 листопада 2014 року банком нараховано борг в розмірі 527 733,49 грн., який складається з: 436 565,31 грн. - поточна заборгованість по тілу кредиту; 66 202,60 грн. - прострочена заборгованість по тілу кредиту; 1 996,76 грн. - поточна заборгованість по процентам; 21 576,16 грн. - прострочена заборгованість за процентами; 1 392,66 грн. - пеня.

Відповідно до вимог статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

За змістом п. 16 договору поруки остання припиняється, якщо кредитор протягом п'яти років з дня настання строку виконання зобов'язання позичальника за кредитним договором не пред'явить вимоги до поручителя.

Зважаючи на те, що кредитодавець звернувся з позовом до поручителя у січні 2015 року, тобто в межах передбаченого договором поруки п'ятирічного строку, цей строк не можна вважати пропущеним.

Задовольняючи позов в частині вимог до поручителя апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що позичальник порушив умови кредитного договору, забезпеченого договором поруки, а тому поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки.

Отже, апеляційний суд всебічно та повно дослідив обставини справи та дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині вимог до поручителя.

Апеляційним судом повно і всебічно з'ясовано обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, надані сторонами докази, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, були досліджені в судовому засіданні.