розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Харківської міської ради, ОСОБА_5, третя особа - реєстраційна служба Харківського міського управління юстиції, про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним свідоцтва про право власності та зобов'язання вчинити дії за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона є власником квартири АДРЕСА_1.

Власником квартири № 24 в цьому ж будинку є ОСОБА_5, який у 2012 році здійснив переобладнання балконної плити та отримав відповідне свідоцтво про право власності.

Зазначала, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року визнано незаконними та скасовано реєстрацію Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області декларацій про початок виконання будівельних робіт від 20 березня 2012 року № ХК 08312041512 та про готовність об'єкту до експлуатації від 23 квітня 2012 року № ХК 14312061738 по об'єкту Реконструкція квартири № 24 на третьому поверсі з влаштуванням балкону та еркера АДРЕСА_1.

На підставі цієї реєстрації міським головою було видано розпорядження про видачу відповідачеві свідоцтва про право власності.

Враховуючи те, що добудова балкону була здійснена відповідачем без відповідних дозвільних документів, позивачка просила визнати незаконним і скасувати розпорядження міського голови про видачу ОСОБА_5 свідоцтва про право власності на зазначену вище квартиру від 8 червня 2012 року, визнати недійсним свідоцтво про право власності на цю квартиру від 18 червня 2012 року та зобов'язати відповідача знести вказаний балкон.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Скасовано розпорядження Харківського міського голови від 8 червня 2012 року № 2470 Про видачу свідоцтва про право власності на нерухоме майно та визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 18 червня 2012 року, видане виконавчим комітетом Харківської міської ради, згідно із яким ОСОБА_5 належить трикімнатна квартира № 24 загальною площею 81,2 кв.м., житловою площею 48,5 кв.м., яка розташована в житловому будинку літ. А-5 по АДРЕСА_1.

У решті позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 15 березня 2017 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 31 серпня 2016 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволенні позову.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (1402-19) Про судоустрій і статус суддів Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині скасування розпорядження міського голови про видачу відповідачеві свідоцтва про право власності на квартиру, визнання недійсним такого свідоцтва та ухвалюючи у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд, вірно застосувавши положення ст. ст. 15, 393 ЦК України, належним чином оцінивши докази (ст. 212 ЦПК України), з дотриманням норм процесуального права, обґрунтовано виходив із недоведеності факту порушення прав чи законних інтересів позивачки наявністю оспорюваних розпорядження міського голови та свідоцтва про право власності ОСОБА_5 на квартиру № 24 у будинку АДРЕСА_1.

Колегія погоджується з такими висновками.

Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують та зводяться до оцінки доказів, проте згідно зіст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Таким чином, встановивши характер правовідносин та вірно застосувавши норми матеріального права, суд апеляційної інстанції із урахуванням встановлених обставин справи дійшов обґрунтованого висновку про відмову у визнанні незаконним і скасуванні розпорядження міського голови та визнанні недійсним свідоцтва про право власності на квартиру.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ