розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Приватного підприємства "Кіровоград-Буд-Дизайн", Кіровоградської міської ради, третя особа - Управління Держгеокадастру у Кіровоградському районі Кіровоградської області, про визнання незаконним рішення та недійсним договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року,

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним рішення десятої сесії п'ятого скликання Кіровоградської міської ради від 16 вересня 2008 року № 1232 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 Приватному підприємству "Кіровоград-Буд-Дизайн"; визнати недійсним договір оренди землі від 23 липня 2009 року № 162, укладений між Кіровоградською міською радою та Приватним підприємством "Кіровоград-Буд-Дизайн" (далі - ПП "Кіровоград-Буд-Дизайн") про передачу у строкове платне користування земельної ділянки ПП "Кіровоград-Буд-Дизайн" для розміщення ринку по АДРЕСА_1 площею 1 70,72 кв. м.

Рішенням Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року рішення Кіровського районного суду м. Кіровограда від 15 липня 2016 року скасовано та провадження у справі закрито.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу апеляційного суду скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Закриваючи провадження у справі, апеляційний суд керувався тим, що спір у даному випадку підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Проте до такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням 33 сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради від 29 січня 2014 року № 2814 ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду строком на 10 років загальною площею 0,02 га за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі, для розміщення магазину (а. с. 13, т. 1).

25 лютого 2014 року управлінням Держземагенства у Кіровоградському районі Кіровоградської області надано висновок "Про відмову у погодженні проекту землеустрою" з підстав виявлення при перевірці обмінного файлу ХМL перетину (накладення) меж земельної ділянки з суміжними земельними ділянками (а. с. 29, т. 1).

Встановлено, що земельна ділянка перебуває в оренді на підставі договору оренди землі від 23 липня 2009 року № 162, укладеного між Кіровоградською міською радою та ПП "Кіровоград-Буд-Дизайн" відповідно до рішення Кіровоградської міської ради від 16 вересня 2008 року № 1232 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1".

У позовній заяві ОСОБА_6, посилаючись на вказані обставини, просив визнати незаконним рішення десятої сесії п'ятого скликання Кіровоградської міської ради від 16 вересня 2008 року № 1232 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ПП "Кіровоград-Буд-Дизайн" та визнати недійсним договір оренди землі від 23 липня 2009 року № 162, укладений між Кіровоградською міською радою та ПП "Кіровоград-Буд-Дизайн".

В ухвалі про закриття провадження у справі, апеляційний суд зазначив, що згідно з відомостями у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 є фізичною особою-підприємцем. Намір позивача отримати земельну ділянку в оренду пов'язується із здійсненням ним підприємницької діяльності, що підтверджується цільовим призначенням земельної ділянки щодо якої, на думку позивача, порушуються його права. Суд вважав, що справа має розглядатися у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів з таким висновком погодитися не може.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 1 частини першої статті 205 ЦПК України передбачено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

При визначенні юрисдикційності спору слід ураховувати, що критеріями розмежування між цивільною та іншими юрисдикціями є, по-перше, характер спору про право (справи за позовами, що виникають з будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами інших видів судочинства), по-друге, однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа.

Тобто критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин (правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 червня 2017 року у справі № 6-2562цс16).

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 як фізична особа звернувся до Кіровоградської міської ради з заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1, 20-6 в оренду строком на 10 років загальною площею 0,02 га - землі, що використовуються в комерційних цілях, для розміщення магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають в запасі.

Рішенням 33 сесії шостого скликання Кіровоградської міської ради від 29 січня 2014 року № 2814 ОСОБА_6 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 в оренду строком на 10 років загальною площею 0,02 га - землі, що використовуються у комерційних цілях, для розміщення магазину за рахунок земель житлової та громадської забудови, що перебувають у запасі.

Тобто при зверненні до Кіровоградської міської ради, як органу місцевого самоврядування, з приводу надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки під розміщення торгівельного павільйону, ОСОБА_6 діяв як фізична особа, і як фізична особа звернувся до суду із позовом, жодних доказів того, що у даних правовідносинах ОСОБА_6 діяв як фізична особа-підприємець матеріали справи не містять, на що апеляційний суд уваги не звернув.

Отже, закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції не визначив характеру спору, суб'єктного складу правовідносин, унаслідок чого дійшов передчасного висновку щодо належності цього спору до юрисдикції господарського суду.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху не може вважатися законною та підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. ст. 333, 336, 342, 343, 345, 347, 349 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 17 листопада 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.