розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року у зв'язку з нововиявленими обставинами, за касаційною скаргою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 на ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року,

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 05 лютого 2014 року позов заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення задоволено повністю.

Визнано незаконним та скасовано рішення Київської міської ради від 29 жовтня 2009 № 653/2722 (ra_653023-09) "Про передачу громадянці ОСОБА_6 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1".

Визнано недійсним виданий ОСОБА_6 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, зареєстрований 22 грудня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05130.

Визнано недійсним укладений між ОСОБА_6та ОСОБА_7 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1 га (кадастровий номер НОМЕР_1), вартістю 329 007,70 гривень, посвідчений 30 грудня 2009 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу МорозовоюС.В. та зареєстрований в реєстрі за № 18984.

Визнано недійсним виданий ОСОБА_7 державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, зареєстрований 22 червня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-05584.

Визнано право власності на земельну ділянку на АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, вартістю 329 007,70 грн, за територіальною громадою міста Києва в особі Київської міської ради.

У травні 2016 року представник ОСОБА_7 - ОСОБА_8 звернувся до суду із заявою про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 серпня 2016 року відкрито провадження за заявою представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року за нововиявленими обставинами та призначено заяву до розгляду.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року заяву ОСОБА_7 про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року, ухваленого у цивільній справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, у зв'язку з нововиявленими обставинами, залишено без задоволення.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року відмовлено у прийнятті апеляційного скарги ОСОБА_8 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 19 вересня 2016 року у справі за заявоюОСОБА_7 про перегляд рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 19 липня 2013 року, ухваленого у цивільній справі за позовом заступника прокурора м. Києва до Київської міської ради, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання незаконним рішення, визнання недійсним державних актів на право власності на земельну ділянку, договору купівлі-продажу, відновлення становища, яке існувало до порушення, у зв'язку з нововиявленими обставинами.

У касаційній скарзі представникОСОБА_7 - ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити, виходячи з наступного.

Відмовляючи у прийнятті апеляційної скарги, апеляційний суд виходив з того, що ухвала районного суду про відмову у задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, не підлягає апеляційному оскарженню відповідно до положень ч. 1 ст. 293 ЦПК України.

Однак погодитися з таким висновком суду апеляційної інстанції не можна, оскільки суд дійшов його з порушенням норм процесуального права.

Так, перегляд судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами має здійснюватись із дотриманням вимог статей 364-1, 365 ЦПК України та загальних засад цивільного судочинства.

Відповідно до вимог частини другої статті 365 ЦПК України за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами суд приймає нове судове рішення або ухвалою залишає її без задоволення.

Судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку, встановленому цим Кодексом для оскарження судових рішень суду відповідної інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 208 ЦПК України судові рішення викладаються у таких формах: ухвали, рішення, постанови.

Крім того, за змістом частини другої статті 307 ЦПК України апеляційний суд відповідно до наданих йому повноважень має право постановити ухвалу про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами без задоволення, постановленої з порушенням норм процесуального права, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про те, що ухвала суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, якою залишено заяву без задоволення, не підлягає апеляційному оскарженню є помилковим, суперечить нормам ЦПК України (1618-15) та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо існуючого спору.

З урахуванням викладеного ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, тому вона підлягає скасуванню із направленням справи до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Керуючись ст. ст. 336, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу представника ОСОБА_7 - ОСОБА_8 задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 27 жовтня 2016 року скасувати, справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.