Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Гулька Б.І., Журавель В.І., Штелик С.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп", треті особи: Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, товариство з обмеженою відповідальністю "Консультаційний центр "Фінанси і Захист", про захист прав споживачів, визнання договорів страхування недійсними, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що 13 січня 2012 року ним була оформлена заява (опитувальник), яка була пропозицією страхувальника укласти договір страхування на підставі Правил добровільного страхування життя приватного акціонерного товариства "Юпітер страхування життя Вієнна Іншуранс груп", правонаступником якого є приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп") від 1 квітня 2009 року зі змінами, в якій він записав дату реєстрації вказаних правил та номер їх реєстрації за наданим представником страхової компанії зразком. Зазначені правила йому для ознайомлення не надавались.

На направленій йому заяві міститься відмітка страховика про те, що ПрАТ "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп" повністю приймає запропоновані ним умови страхування та підтверджує факт укладення договору, за результатом якого було випущено два поліси 5-ОС/1№ 017012, 1-ОС/1№ 017112 від 10 лютого 2012 року. На виконання полісу 5-ОС/1№ 017012 ним неодноразово вносились страхові платежі на загальну суму 20 305 грн, а на виконання полісу 1-ОС/1№ 017112 сплачені страхові платежі у загальному розмірі 675 грн.

Із зазначених вище полісів страхування йому стало відомо, що страховиком є ПрАТ "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп", проте разом з полісами він отримав витяг із Правил добровільного страхування життя закритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп" (далі - ЗАТ "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп"), зареєстрованих Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 1 квітня 2009 року, в яких вказано, що страховиком є ЗАТ "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп". Правила добровільного страхування життя ПрАТ "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп" йому надано не було.

Вважав, що відповідачем порушено його права як споживача, передбачені п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів", а саме право на отримання доступної, достовірної та своєчасної інформації щодо укладеного договору страхування, оскільки він не отримав Правила добровільного страхування життя ПрАТ "Страхова компанія "КняжаЛайф Вієнна Іншуранс Груп", які є складовою частиною цього договору. Крім того, у момент укладення спірного договору відповідач не мав цивільної дієздатності, оскільки у нього відсутня реєстрація вищевказаних правил, унаслідок чого істотні умови договорів не погоджені сторонами. Такими діями відповідача порушено його права, чим завдано моральної шкоди.

З урахуванням наведеного ОСОБА_4 просив суд визнати Поліси страхування життя № 5-ОС/1№ 017012, 1-ОС/1№ 017112 від 10 лютого 2012 року недійсними; стягнути з ПрАТ "Страхова компанія "Княжа Лайф Вієнна Іншуранс Груп" на його користь грошові кошти у розмірі 27 980 грн, сплачені ним відповідно до вказаних полісів; стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 10 тис. грн.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди, вірно застосувавши положення ст. 29Закону України "Про страхування", ст. ст. 203, 215, 627, 998 ЦК України, на підставі належнимчином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), дійшлиправильного висновку про те, що сторони прийняли до виконання укладений між ними договір страхування у 2012 році, позивач сплачував страхові внески за цим договором, тобто визнавав умови договору. ОСОБА_4 мав необхідний обсяг цивільної дієздатності на укладення такого договору, його волевиявлення було вільним та відповідало внутрішній волі, що ним підтверджено й засвідчено підписом у спірному договорі, який також підтверджує отримання позивачем повної і достовірної інформації та його згоду з такими умовами договору. Умови вказаного договору, які згідно з положеннями Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) є несправедливими та визнаються недійсними судом не встановлено.

Суди дійшли вірного висновку про те, що ОСОБА_4 підтвердив фактичне виконання зазначеного договору страхування та погодження з його умовами, у тому числі шляхом сплати тривалий час страхових внесків, не висловлюючи будь-яких заперечень щодо не ознайомлення з Правилами страхування життя до Полісів страхування життя, унаслідок чого доводи позивача про не ознайомлення з частиною істотних умов договору, які містяться у цих правилах, безпідставні.

Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком (ст. ст. 10, 60 ЦПК України), щодо наявності підстав для визнання спірного правочину недійсним.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність ухвалених судових рішення не впливають, а направлені на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Київської області від 16 травня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.