розглянувши у судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційними скаргами публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2016 року та рішення апеляційного суду Рівненської області від 06 червня 2016 року, та ОСОБА_6 на рішення апеляційного суду Рівненської області від 06 червня 2016 року,

У серпні 2015 року публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 19 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк") та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 251-012/ФКБ-08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 300 000 дол. США зі сплатою 12,70 % річних на строк до 16 червня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов'язань 19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір поруки.

30 червня 2010 року між ТОВ "Український промисловий банк", AT "Дельта Банк" та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов'язань ТОВ "Український промисловий банк" на користь AT "Дельта Банк", в тому числі і за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 251-012/ ФКВ-08.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 взятих на себе зобов'язань станом на 28 липня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 218 275 грн 91 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 197 188 грн 45 коп., заборгованість із сплати відсотків - 16 400 грн 66 коп., комісія - 4 686 грн 80 коп, та яку ПAT "Дельта Банк" просив суд стягнути з ОСОБА_6

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 березня 2016 року в задоволенні позову ПAT "Дельта Банк" відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 06 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано і ухвалено нове рішення про часткове задоволення позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі представник ПАТ "Дельта Банк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказані судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить вказане рішення апеляційного суду скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звернення до суду порука є припиненою, оскільки банк звернувся до суду із спливом передбаченого ч. 4 ст. 559 ЦК України шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов'язання - 21 січня 2015 року, в той час коли з позовом банк звернувся 28 серпня 2015 року.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив з того, що банк звернувся до суду поза межами настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, яке виникло у позивача з моменту несплати боржником чергового платежу за кредитним договором, тобто з 21 січня 2015 року, а тому порука з 21 січня 2015 року по 28 лютого 2015 року відповідно до положень ч. 4 ст. 559 ЦК України є припиненою.

Такі висновки апеляційного суду є правильними та відповідають встановленими обставинам.

Судом встановлено, що 19 червня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк) та ОСОБА_7 було укладено кредитний договір № 251-012/ФКБ-08, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 300 000 дол. США зі сплатою 12,70 % річних на строк до 16 червня 2023 року.

На забезпечення виконання зобов'язань 19 червня 2008 року між банком та ОСОБА_6 та ОСОБА_7 було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов'язань за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 251-012/ФКВ-08.

27 серпня 2015 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до ОСОБА_6 з досудовою вимогою, в якій просило сплатити прострочену (поточну) заборгованість, а тому строк виконання основного зобов'язання вказаною вимогою не було змінено.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_7 взятих на себе зобов'язань станом на 28 липня 2015 року за кредитним договором від 19 червня 2008 року № 251-012/ФКБ-08 виникла заборгованість у розмірі 218 275 грн 91 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 197 188 грн 45 коп., заборгованість із сплати відсотків - 16 400 грн 66 коп., комісія - 4 686 грн 80 коп.

Судом встановлено, що останній платіж ОСОБА_7 здійснено у грудні 2014 року. Отже, заборгованість виникла у боржника за період з січня 2015 року до липня 2015 року. З позовом ПАТ "Дельта Банк" звернулося у вересні 2015 року.

За змістом частини 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Якщо умовами договору кредиту передбачені окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то у разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Оскільки відповідно до ст. 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень ч. 4 ст. 559 ЦК України) повинні застосовуватись і до поручителя.

Таким чином, у разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений ч 4 ст. 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більше ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2015 року, справа № 6-436цс15, та на неї посилався апеляційний суд при вирішенні спору.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ