розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділ в натурі частки майна, що перебуває у спільній частковій власності, за касаційною скаргою, поданою представником ОСОБА_5 - ОСОБА_6, на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року,

У травні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5, у якому, з урахуванням зменшення позовних вимог, просив виділити йому в натурі 8/13 частин будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1, а саме: коридор 1-2, площею 2,3 кв. м.; веранду 1-3, площею 7,7 кв. м.; кладову 1-4, площею 1,2 кв. м.; кухню 1-5, площею 10,1 кв. м.; коридор 1-6, площею 4,3 кв. м.; кімнату 1-7, площею 6,8 кв. м.; кімнату 1-8, площею 8,1 кв. м.; кімнату 1-9, площею 17,5 кв. м.; ганок "а-3", площею 2,6 кв. м.; погріб "а-2", площею 7 кв. м.; погріб "б", площею 6,7 кв. м.; сарай "Б-1", площею 28,1 кв. м., припинити право спільної часткової власності на вказаний житловий будинок з надвірними спорудами, вирішити питання про грошову компенсацію у разі зміни часток у спільному майні сторін.

Позовні вимоги ОСОБА_4 мотивував тим, що сторони є співвласниками вказаного вище будинку з надвірними спорудами та в добровільному порядку розділити спірне майно не можуть. Позивач наділений правом на виділ частки майна в натурі, а тому звернувся до суду із вказаним позовом, який просив суд задовольнити у обраний ним спосіб.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року, позов задоволено.

Виділено в натурі ОСОБА_4 8/13 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 з надвірними спорудами, а саме: коридор 1-2 площею 2,3 кв. м., вартістю 3 251 грн; веранду 1-3 площею 7,7 кв. м., вартістю 9 030 грн; кладову 1-4 площею 1,2 кв. м., вартістю 1 696 грн; кухню 1-5 площею 10,1 кв. м., вартістю 14 274 грн; коридор 1-6 площею 4,3 кв. м., вартістю 6 619 грн; кімнату 1-7 площею 6,8 кв. м., вартістю 10 467 грн; кімнату 1-8 площею 8,1 кв. м., вартістю 12 468 грн; кімнату 1-9 площею 17,5 кв. м., вартістю 26 936 грн; погріб а2 вартістю 4 503 грн; ганок а4 вартістю 289 грн, сарай Б вартістю 2 189 грн; погріб б вартістю 3 502 грн; вбиральню Д вартістю 2 192 грн, згідно варіанту виділу додатку № 1 та таблиці № 6 висновку експерта № 2902/2903/15/24 від 29 жовтня 2015 року, загальною вартістю 97 416 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 5 528 грн грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки співвласника.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 3 687 грн 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

При розгляді справи судом першої інстанції встановлено що позивач є власником 8/13 частин житлового будинку АДРЕСА_1. Власником інших 5/13 частин будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_5

Згідно із висновком експерта від 29 жовтня 2015 року, ринкова вартість житлового будинку та надвірних будівель, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням зносу (без вартості земельної ділянки) на час складання висновку, становить 149 318 грн. Виділ в натурі 8/13 частин цього будинку є можливим. При цьому, відхилення від ідеальної частки співвласника 8/13 частин складає по площі на 1,1 кв. м. більше, а по вартості на 5 528 грн більше.

За правилами ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Враховуючи доведеність та обґрунтованість позову, а також висновки експертизи від 29 жовтня 2015 року про можливість виділення позивачу його частини житлового будинку з надвірними будівлями у спосіб, запропонований експертом, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, вважав за необхідне задовольнити позовні вимоги.

Доводи касаційної скарги зводяться до необхідності переоцінки зібраних у справі доказів, що не відноситься до повноважень касаційного суду. При цьому, доводи касаційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів попередніх інстанцій на предмет обґрунтованості вимог позову.

Враховуючи наведене вище та положення ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 28 квітня 2017 року залишити без змін.