розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року,

У жовтні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі - ПАТ "Банк Форум") звернулося до суду з указаним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 09 жовтня 2013 року між банком та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хімбудпластмас" (далі - ТОВ "Хімбудпластмас") був укладений кредитний договір № 2-0063/13/11-KL, за умовами якого банк, як кредитор, на умовах, визначених договором, зобов'язується відкрити відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає позичальнику кредитні кошти (кредит) окремими частинами (вибірки) на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, в межах визначеної договором граничної суми коштів, а позичальник зобов'язався вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

За умовами кредитного договору протягом всього періоду його дії максимальна заборгованість позичальника не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 5 000 000,00 грн.

Термін дії договору визначено до 08 вересня 2014 року.

Крім того, 09 жовтня 2013 року між банком та відповідачем ОСОБА_4 був укладений договір поруки № 1-0410/13/11-ZS, за умовами якого відповідач поручився перед банком за належне та своєчасне виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором.

Такий же договір поруки 09 жовтня 2013 року був укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю "Експресдеталь".

Унаслідок невиконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором станом на 16 вересня 2014 року утворилася заборгованість у розмірі 1 955 061 грн 76 коп., яка складається з: простроченої заборгованості з повернення кредитних коштів - 1 626 000 грн 00 коп.; простроченої заборгованості за нарахованими процентами - 200 332 грн 11 коп., пені з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за простроченим кредитом та процентами - 128 729 грн 65 коп.

Виходячи з невиконання позичальником умов кредитного договору, визначеної законом солідарної відповідальності позичальника та поручителя, позивач просив задовольнити позов.

Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 31 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 06 липня 2016 року, провадження в справі в частині вимог ПАТ "Банк "Форум" до ТОВ "Хімбудпластмас", ТОВ "Експресдеталь" про стягнення заборгованості закрито.

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства"Банк Форум" 1 955 061,76 грн заборгованості.

Стягнуто з ОСОБА_4 3 654,00 грн судового збору на користь держави.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 15 листопада 2016 року рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2016 року змінено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Банк Форум" 1 942 060, 26 грн.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), виходили з наявності правових підстав для стягнення з відповідача, як з поручителя, заборгованості за кредитним договором, укладеним з ТОВ "Хімбудпластмас".

Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині розміру простроченої заборгованості за відсотками, апеляційний суд виходив з того, що не було враховано заяву боржника ТОВ "Хімбудпластмас" від 04 вересня 2015 року, якою було проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 13 001, 50 грн, які знаходились на банківському рахунку в ПАТ "Банк Форум" та яка визнана позивачем.

Доводи касаційної скарги про припинення поруки на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України, а також про те, що позивач не скористався своїм правом отримання погашення заборгованості за рахунок заставних коштів відповідача не знайшли свого підтвердження.

Так, постановою правління Національного банку України від 13 червня 2014 року № 355 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати ПАТ "Банк Форум".

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 16 червня 2014 року № 49 розпочата процедура ліквідації банку.

Частиною 1 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон) встановлено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Уповноважена особа Фонду від імені Фонду набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів та документації банку.

Згідно з ч. 5 ст. 45 Закону протягом 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду кредитори мають право заявити уповноваженій особі Фонду про свої вимоги до банку.

Встановлено та не спростовується сторонами, що відповідач 03 липня 2014 року звернувся до банку з заявою про включення його до реєстру кредиторів та повернення грошових коштів, розміщених у банку на підставі договору банківського вкладу від 30 вересня 2013 року № 263L/1103/640681.

На підставі даної заяви його включено до реєстру вимог кредиторів.

У вересні 2015 року відповідач звернувся до банку з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог, які виникли з кредитного договору, укладеного з ТОВ "Хімбудпластмас", та договору депозиту.

Заявою від 16 грудня 2014 року, тобто уже після рішення НБУ про відкликання банківської ліцензії та початку ліквідації банку, заява про визнання його кредитором банку відповідачем була відкликана.

Відповідно до ст. 11, ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема: зарахуванням (ст. 601 ЦК України).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін за одночасної наявності 3-х умов: вимога про зарахування є зустрічною; вимога є однорідною;строк виконання за зустрічною вимогою або настав, або невстановлений договором, або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 46 Закону, в редакції, чинній на час подачі відповідачем заяви про зарахування однорідних вимог)з дня початку процедури ліквідації банку: забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Обмеження, встановлені цим пунктом, не поширюються на зобов'язання банку щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, крім обмежень, прямо передбачених законом, у разі, якщо боржник банку одночасно є кредитором цього банку і грошові кошти спрямовуються на погашення зобов'язань за кредитом цього боржника перед цим банком за кредитними договорами та/або за емітованими цим боржником борговими цінними паперами, виключно з урахуванням того, що: за кредитним договором не було здійснено заміни застави, а саме не відбувалося зміни будь-якого з предметів застави на предмет застави, яким виступають майнові права на отримання коштів боржника, які розміщені на відповідних рахунках у неплатоспроможному банку, протягом одного року, що передує даті початку процедури виведення Фондом банку з ринку; кошти перебували на поточних та/або депозитних рахунках такого боржника на дату початку процедури виведення Фондом банку з ринку та договірне списання з цих рахунків передбачено умовами договорів, укладених між боржником і банком.

Суд також обґрунтовано зважив на те, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються законом про банки і банківську діяльність.

Статтею 93 Закону України "Про банки і банківську діяльність"визначено порядок здійснення ліквідатором заходів щодо підготовки задоволення вимог кредиторів, якою передбачено, зокрема, складання переліку акцептованих банком вимог кредиторів для затвердження Національним банком України.

Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється в порядку, встановленому ст. 96 вищевказаного Закону. Закон України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) є спеціальним законом, який має пріоритет перед іншими нормами законодавства під час тимчасової адміністрації та ліквідації банків та в питаннях регулювання правовідносин у сфері гарантування вкладів фізичних осіб.

Цим Законом передбачено особливий порядок задоволення вимог кредиторів згідно встановленої черговості та неприпустимість задоволення вимог кредиторів поза межами ліквідаційної процедури та не передбачено способу задоволення вимог кредиторів до банку шляхом поєднання боржника та кредитора в одній особі.

Відповідно до ст. 34 Закону під час тимчасової адміністрації Фонд гарантування вкладів фізичних осіб має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.

При вирішенні спорів про зарахування однорідних зустрічних вимог, коли боржник банку одночасно є кредитором банку, під час процедури ліквідації банку суди повинні виходити із вимог ст. ст. 601- 602 ЦК України, ст. ст. 92- 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність" та враховувати, що цим Законом встановлено чіткий порядок задоволення вимог кредиторів, визнаних ліквідатором, який не передбачає можливості індивідуального задоволення вимог конкретного кредитора .

За змістом ч. 5 ст. 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється: задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань перед кредиторами та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів); зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим законом.

Черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплата витрат та здійснення платежів передбачено ст. 52 Закону, зокрема ч. 1 передбачено, що кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду на задоволення вимог кредиторів у такій черговості: зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю та здоров'ю громадян; грошові вимоги щодо заробітної плати, що виникли із зобов'язань банку перед працівниками до прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку; вимоги Фонду, що виникли у випадках, визначених цим Законом, у тому числі щодо повернення цільової позики банку, наданої протягом здійснення тимчасової адміністрації з метою забезпечення виплат відповідно до пункту 1 частини шостої статті 36 цього Закону та щодо покриття витрат Фонду, передбачених у пункті 17 частини п'ятої статті 12 цього Закону; вимоги вкладників - фізичних осіб у частині, що перевищує суму, виплачену Фондом; вимоги Національного банку України, що виникли в результаті зниження вартості застави, наданої для забезпечення кредитів рефінансування; вимоги фізичних осіб, платежі яких або платежі на ім'я яких заблоковано (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності); інші вимоги, крім вимог за субординованим боргом; вимоги за субординованим боргом.

Таким чином, даним Законом встановлений певний порядок погашення вимог до банку, який ліквідується, а тому можливе зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на ст. 601 ЦК України призведе до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (2121-14) .

Таким чином, висновок суду про не припинення зобов'язань відповідача в даній справі на підставі ст. 601 ЦК України, та наявність підстав для стягнення заборгованості з поручителя, зроблений судами при повному і об'єктивному з'ясуванні дійсних обставин справи, без порушення норм матеріального та процесуального права.