розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_4 на бездіяльність державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві, за касаційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року,

У січні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду із указаною скаргою, в якій просив визнати бездіяльність державного виконавця Ясінської К.М. неправомірною, зобов'язати останню прийняти постанову про повернення виконавчого листа № 758/7407/13-ц, виданого 06 березня 2015 року Подільським районним судом м. Києва.

Скаргу обґрунтовано тим, що постановою державного виконавця Ясінської K.M. від 23 жовтня 2015 року в межах виконавчого провадження № 47707708 оголошено в розшук транспортні засоби заявника, враховуючи, що протягом року транспортні засоби не виявлені, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний був повернути виконавчий документ стягувачу, про що 14 грудня 2016 року заявлено відповідне клопотання боржником у виконавчому провадженні та проігнороване державним виконавцем.

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 05 липня 2017 року, у задоволенні скарги ОСОБА_4 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_4 задовольнити у повному обсязі, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

У відповідності з нормами Конституції України (254к/96-ВР) та ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими для виконання. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців).

Згідно з п. 1 ч. 5 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України "Про виконавче провадження" особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ повертається стягувачу, якщо боржник - фізична особа (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, у зв'язку із втратою годувальника, а також виконавчі документи про відібрання дитини) чи транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Згідно з п. 3 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року (v0006740-14) "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 березня 2015 року Подільським районним судом м. Києва на виконання рішення суду від 26 листопада 2013 року про солідарне стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Флекс", ОСОБА_4 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" 1 371 849 грн 86 коп. - несплаченої суми грошової вимоги, пені, штрафу, 3 % річних та 137 974 грн 97 коп. - простроченої плати за користування факторинговим фінансуванням, пені, штрафу, 3% річних, видано стягувану виконавчий лист № 758/7407/13-ц.

Постановою державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Ясінської K.M. від 23 жовтня 2015 року у виконавчому провадженні № 47707708, оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_4 - транспортних засобів, на підставі ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження", а саме: марки "ЗАЗ", державний номерний знак НОМЕР_2; марки "Mitsubishi Pajero", державний номерний знак 17207КВ; марки "Skoda Super В eLEG"; марки "ГАЗ 2410", державний номерний знак НОМЕР_1; марки "Hyundai Grandeur".

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 16 грудня 2016 року обмежено ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, без вилучення паспортного документа, до виконання ним зобов'язань, покладених на нього виконавчим листом Подільського районного суду м. Києва № 758/7407/13-ц від 06 березня 2015 року про стягнення з нього 1 509 824 грн 83 коп. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторинг Фінанс" та виконавчим листом № 758/15033/14-ц від 14 серпня 2015 року про стягнення 1 646 508 грн 67 коп. на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал".

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 13 лютого 2017 року вказану ухвалу суду залишено без змін.

14 грудня 2016 року представником боржника на підставі п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" подано клопотання про повернення виконавчого листа стягувану, у зв'язку з тим, що транспортні засоби боржника, розшук яких здійснювався поліцією, не виявлені протягом року з дня оголошення розшуку.

Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_4, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд правильно виходив із того, що виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в рамках даного виконавчого провадження вчиняються виконавчі дії, права ОСОБА_4 як майнового поручителя за зобов'язаннями Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоріда Флекс" не порушені, судове рішення боржниками не виконано, тому підстав для задоволення скарги немає.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну оцінку, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Наведені у касаційній скарзі доводи про те, що судами проігноровано вимоги п. 7 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" є безпідставними, оскільки, як правильно зазначив апеляційний суд, саме по собі не виявлення протягом року транспортних засобів боржника, які оголошено у розшук, не може бути безумовною обставиною для повернення виконавчого документа стягувачеві та фактично закінченням дій щодо виконання судового рішення.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Отже, оскаржувані ухвали судів є законними та обґрунтованими, постановленими із додержанням норм процесуального та матеріального права, підстави для їх скасування відсутні, тому відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України вони підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - відхиленню.