розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго", Мамаївської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" на рішення апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2017 року,

У грудні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, посилаючись на те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2013 року вона є власником земельної ділянки площею 0,125 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 5 серпня 2015 року нею отримано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель на вказаній земельній ділянці.

У вересні 2016 року працівниками приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (далі - ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго") без погодження із нею, як власником земельної ділянки, було прокладено повітряну високовольтну лінію електропередачі ПЛ-10 кВ. поряд із її земельною ділянкою. Лінія проходить біля межі її земельної ділянки, утворюючи таким чином охоронну зону, яка становить не менше 10 м до крайніх проводів відповідно до вимог п. 5 Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 1997 року№ 209 (209-97-п) .Частина охоронної зони проходить по її земельній ділянці та є перешкодою у проведенні будівельних робіт, так як без письмової згоди енергопідприємств, у віданні яких перебувають ці мережі, неможливе здійснення будівництва, реконструкції, капітального ремонту, знесення будівель і споруд; установлення дротяного загородження, шпалер для виноградників і садів та інше.

Посилаючись на порушення її прав як власника земельної ділянки, ОСОБА_3 просила суд усунути перешкоди у користуванні її земельною ділянкою шляхом демонтажу повітряної високовольтної лінії електропередачі ПЛ-10 кВ з АДРЕСА_1 або шляхом перенесення в інше місце трансформатора.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 15 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 28 квітня 2017 року рішення районного суду у частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_3 скасовано. Позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов'язано ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" усунути перешкоди, які чиняться ОСОБА_3, у користуванні земельною ділянкою, що знаходиться по АДРЕСА_1, шляхом перенесення діючої повітряної лінії електропередачі ПЛ-10 кВ на відстань не менше 10 м від межі указаної земельної ділянки до крайніх проводів згідно з вимогами п. 5 Правил охорони електричних мереж. У решті рішення суду залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, рішення суду першої інстанції залишити у силі.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не надано належних та допустимих доказів про вчинення ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" дій, які б перешкоджали їй у праві вільного володіння, користування та розпорядження належною їй земельною ділянкою. При цьому лінії електропередачі побудовані відповідно до вимог законодавства.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позов ОСОБА_3, апеляційний суд виходив із того, що найменша фактична відстань від крайнього проводу спірної лінії електропередачі ПЛ-10 кВ до земельної ділянки позивачки становить 2,2 м, відстань до запроектованого житлового будинку становить 8,8 м, що є порушенням п. 5 Правил охорони електричних мереж, так як має бути не менше 10 м. Тому суд вважав, що наявність на земельній ділянці позивачки охоронної зони істотно обмежує її права як власника цієї земельної ділянки та частково унеможливлює її використання за цільовим призначенням. У зв'язку з цим відповідач має перенести діючу повітряну лінію електропередачі ПЛ-10 кВ на відстань не менше 10 м від межі земельної ділянки ОСОБА_3 до крайніх проводів, оскільки у такому випадку необхідно враховувати не тільки місце розташування опор лінії електропередач, а й межі охоронної зони, межі ліній забудови у даному випадку не прив'язані до охоронних зон, а лише до червоної лінії. Крім того, позивачка набула право власності на належну їй земельну ділянку до проектування та будівництва спірної ПЛ-10 кВ, на час будівництва лінії електропередачі ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" не набуло права оренди на відповідну земельну ділянку.

Проте повністю погодитись із таким висновком апеляційного суду не можна.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Таким вимогам законурішення апеляційного суду не відповідає.

Судом установлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 25 жовтня 2013 року ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,125 га, що знаходиться по АДРЕСА_1, з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. 5 серпня 2015 року ОСОБА_3 отримано будівельний паспорт на будівництво індивідуального житлового будинку та господарських будівель на вказаній земельній ділянці.

У вересні 2016 року працівниками ПрАТ "ЕК "Чернівціобленерго" було прокладено повітряну високовольтну лінію електропередачі ПЛ-10 кВ. поряд із земельною ділянкою ОСОБА_3 Лінія проходить біля межі земельної ділянки, належної позивачці, утворюючи таким чином охоронну зону, яка становить не менше 10 м до крайніх проводів відповідно до вимог п. 5 Правил охорони електричних мереж.

ОСОБА_3 вважала, що частина охоронної зони проходить по її земельній ділянці та є перешкодою у проведенні нею будівельних робіт на цій ділянці.

Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції й частково задовольняючи позов, не звернув уваги на таке.

Згідно з ч. 3 ст. 76 ЗК України уздовж повітряних і підземних кабельних ліній електропередачі встановлюються охоронні зони.

У пп. 5, 6 Правил охорони електричних мереж у тому числі визначено розміри охоронних зон об'єктів енергетики.

Мінімально допустимі відстані від електричних мереж до будинків, споруд, дерев та інших зелених насаджень, а також від проводів повітряних ліній електропередачі до земельної і водної поверхні встановлюються нормативними актами Міненерго, погодженими з заінтересованими органами. Таким нормативним актом, у тому числі є Правила улаштування електроустановок, у таблиці 2.5.32 яких встановлено, що мінімально допустима відстань від проводів напругою понад 1 кВ до 20 кВ по горизонталі від проекцій крайніх проводів у положенні найбільшого відхилення до межі будівель, споруд, гаражів, складає 2 метри.

Згідно з п. 8.23 Містобудування. Планування і забудови міських і сільських поселень державних будівельних норм 360-92, затверджених наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури від 17 квітня 1992 року № 44, повітряні лінії електропередачі напругою 35 кВ і вище слід розміщувати за межами селищних територій, а при реконструкції міст - передбачати їх винесення за межі селищних територій.

В охоронних і санітарно-захиснихзонах повітряних ліній електропередачі напругоюдо 330 кВ включно, якщо затвердженою містобудівною документацією не передбачено іншого виду використання цихземель, дозволяється розміщення виробничих будинків і споруд, колективних гаражів і відкритихстоянок легкових транспортних засобів. При цьому відстаньпо горизонталі від проекції крайніх проводівпри їх найбільшому відхиленні до найближчих частин будинків і споруд, яківиступають, повинна бути не менше вказаної у таблиці 8.5а*, тобто 2 метри.

Судом установлено, що відповідно до листа Державної інспекції з енергетичного нагляду за режимами споживання енергетичної і теплової енергії від 24 квітня 2017 року, ситуаційного плану розміщення ТП-10/0,4 кВ та відпайки ПЛ-10 кВ у с. Мамаївці Кіцманського району Чернівецької області, найменша фактична відстань від крайнього проводу спірної ПЛ-10 кВт до земельної ділянки позивачки становить 2,2 м, а відстань до запроектованого житлового будинку становить 8,8 м.

Судом також установлено, що позивачці при видачі будівельного паспорту від 5 серпня 2015 року відділом містобудування, архітектури, житлово-комунального господарства та інфраструктури Кіцманської районної державної адміністрації Чернівецької області у схемі забудови земельної ділянки запроектовано, що індивідуальний житловий будинок побудувати у 6,5 м від червоної лінії, яка визначена у містобудівній документації, тобто позивачці встановлено обмеження щодо забудови належної їй земельної ділянки. Проте апеляційним судом на зазначене ваги не звернуто.

Ураховуючи викладене, апеляційний суд у порушення вищевказаних положень закону та вимог ст. ст. 212- 214, 303, 316 ЦПК України фактичні обставини справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не встановив, не дав оцінки тому, чи спірна повітряна лінія електропередач 10 кВ побудована на землях територіальної громади згідно з рішенням Мамаївської сільської ради Кіцманського району Чернівецької області, чи побудована вона з дотриманням меж червоної лінії, меж ліній забудов та допустимих відстаней встановлених Правилами улаштування електроустановок.

Таким чином, апеляційний суд у порушення зазначених вище положень закону належним чином не дослідив, чи перешкоджає позивачці спірна лінія електропередач використовувати належну їй земельну ділянку за цільовим призначенням, не перевірив, чи передбачено нормативно-правовими актами узгодження будівництва повітряної лінії електропередач з власниками земельних ділянок. Унаслідок цього судом не досліджено, чи вважається порушенням прав власників, користувачів таких земельних ділянок, накладення охоронної зони на існуючі ділянки за умови урахування відстаней до існуючої та запроектованої забудови.

За таких обставин рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ст. 338 ЦПК України є підставою для його часткового скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.