розглянувши в судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект", публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", треті особи: приватний нотаріус Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Наталія Володимирівна, відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області, про припинення договору іпотеки, зняття заборони відчуження з нерухомого майна за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2017 року,

У листопаді 2012 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним вище позовом, в якому просила суд договір іпотеки, укладений між нею та акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк", правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк"), посвідчений приватним нотаріусом 1 листопада 2007 року, та договір про внесення змін № 1 від 8 травня 2009 року припинити у зв'язку з повним виконанням основного зобов'язання. Просила зобов'язати відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у день отримання рішення суду, що набрало законної сили зняти заборону відчуження іпотечного майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки.

Справа розглядалася судами неодноразово. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 4 липня 2014 року, позов ОСОБА_3 задоволено. Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу 1 листопада 2007 року та договір про внесення змін № 1 від 8 травня 2009 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу припинено у зв'язку з повним виконанням зобов'язань, що зумовлювало основне зобов'язання. Зобов'язано відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції Вінницької області у день отримання рішення, що набрало законної сили, зняти заборону відчуження іпотечного майна та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідні записи щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки на підставі договору іпотеки від 1 листопада 2007 року укладеного між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3, (нерухоме майно, предмет іпотеки: трьохкімнатну квартиру АДРЕСА_1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 листопада 2014 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 4 липня 2014 року залишено без змін.

У серпні 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю "Кей-Колект" (далі - ТОВ "Кей-Колект"), як правонаступник ПАТ "УкрСиббанк" на підставі договору відступлення прав вимоги від 20 грудня 2011 року, звернулося до Вінницького міського суду Вінницької області із заявою про перегляд у зв'язку із нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 6 жовтня 2016 року (з урахуванням усуненої судом описки) заяву ТОВ "Кей-Колект" про перегляд у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 1 квітня 2014 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ "Кей-Колект" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 30 березня 2017 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Кей-Колект" на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 5 жовтня 2016 року у вищевказаній справі відмовлено.

У касаційній скарзіТОВ "Кей-Колект", посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати й направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає задоволенню.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у справі, апеляційний суд виходив із того, що скарга подана після закінчення строку апеляційного оскарження, установленого ч. 1 ст. 294 ЦПК України, проте заявником порушено клопотання про поновлення цього строку із зазначенням підстав для поновлення цього строку, які суд визнав неповажними та запропонував вказати інші підстави для поновлення строку. Проте заявник не навів інші поважні підстави для поновлення такого строку.

Такого висновку апеляційний суд дійшов із порушенням вимог процесуального закону.

Згідно з ч. 2 ст. 294 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 3 ст. 294 ЦПК України апеляційний суд за заявою особи може поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження у разі наявності поважних причин пропущення цього строку.

Судом установлено, що представник ТОВ "Кей-Колект" не був присутнім при постановленні ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 5 жовтня 2016 року та належним чином завіреної її копії товариство не отримувало, а дізналося про постановлене судове рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень й 20 жовтня 2016 року представником товариства було підготовлено та направлено апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду першої інстанції.

Проте 13 лютого 2017 року після проведення товариством комплексного аудиту та актуалізації статутів по справам йому стало відомо, що через технічну описку, яку було допущену працівником ТОВ "Кей-Колект", а саме неправильно вказано адресу суду на конверті листа, зазначена апеляційна скарга була направлена до окружного адміністративного суду м. Києва, замість Вінницького міського суду Вінницької області, унаслідок чого лише 14 лютого 2017 року товариством направлено апеляційну скаргу на вірну адресу суду.

Ухвалою апеляційногосуду Вінницької області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ТОВ "Кей-Колект" залишено без руху та надано заявнику строк для усунення недоліків, а саме зазначення інших поважних причин пропуску строку апеляційного оскарження та надання відповідних доказів. Проте заявником не було усунуто такі недоліки.

При цьому апеляційний суд не врахував таке.

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на апеляційне оскарження рішення суду, оскільки це буде порушенням права, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд, до якого також відноситься і право апеляційного оскарження.

Визнавши причину пропуску строку на апеляційне оскарження неповажною, апеляційний суд не врахував доводів ТОВ "Кей-Колект" щодо своєчасного оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки при проголошенні судового рішення 6 жовтня 2016 року представник ТОВ "Кей-Колект" участі не приймав (а.с. 173, т. 2) а, отримавши копію судового рішення, в установлений законом строк одразу ж оскаржив його в апеляційному порядку. Проте у зв'язку з технічною помилкою апеляційна скарга була направлена до неналежного суду, а саме поштова кореспонденція помилково була направлена до окружного адміністративного суду м. Києва (одночасно з іншими документами) (а.с. 207-209, т. 2). Отже, на думку заявника, з поважних причин було пропущено строк апеляційного оскарження судового рішення.

Колегія суддів зазначає, що апеляційний суд вірно послався на положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відповідні рішення Європейського суду з прав людини ("Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії"), проте з цих правових позицій зробив передчасний висновок.

Так п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави ("Устименко проти України", "Рябих проти Росії", "Трух проти України" та інші).

У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип юридичної визначеності, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні в часі, ні в підставах для поновлення строків (п. 41 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Враховуючи сталу практику Європейського суду з прав людини, зазначені вище положення національного законодавства та встановлені фактичні обставини, слід дійти висновку, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у поновленні строку апеляційного оскарження, передчасно не врахував те, що заявник своєчасно і в строк оскаржив судові рішення, тобто заявив про незгоду з ним, проте з технічних причин пропустив строк направлення апеляційної скарги до апеляційного суду.

При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що норми ЦПК України (1618-15) не містять вичерпного переліку поважних причин, які можна враховувати при вирішенні питання про поновлення пропущеного процесуального строку, так як вони враховуються у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи.

Апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів осіб, які брали участь у розгляді справи у випадках та порядку, встановлених ЦПК України (1618-15) та закріплених у ст. 13 цього Кодексу.

Отже, доводи, наведені в касаційній скарзі, підлягають перевірці, оскільки судові процедури повинні бути справедливими (ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), так як особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на апеляційне оскарження рішення суду.

Ураховуючи викладене та положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України, оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.