розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором про надання правової допомоги, за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 29 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року,

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що 13 червня 2014 року між ним та ОСОБА_5 укладено договір про надання правової допомоги № 02-С, відповідно до якого позивач зобов'язався представляти інтереси відповідача в судових органах у справі за позовом ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 14 квітня 2006 року.

Позивач вказує, що відповідно до п. 3.1 укладеного договору відповідач зобов'язався сплатити позивачу гонорар у розмірі 1 700 доларів США не пізніше п'яти робочих днів після прийняття позитивного для відповідача рішення по справі, яке набрало законної сили.

Рішенням Апеляційного суду Одеської області від 07 травня 2015 року у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" до ОСОБА_5, ОСОБА_6 відмовлено.

Таким чином, ОСОБА_4 вважає, що виконав умови договору, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний був сплатити йому гонорар до 15 лютого 2015 року.

Враховуючи вищевикладене, просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором про надання правової допомоги у розмірі 37 519 грн.

Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 29 червня 2016 року, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 29 вересня 2016 року, позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів за договором про надання правової допомоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 грошові кошти за договором про надання правової допомоги від 13 червня 2014 року № 02-с у розмірі 37 519 грн.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 375 грн 19 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що договір про надання правової допомоги укладався за взаємною згодою та вільним волевиявленням сторін, відповідач, підписуючи його, погодився з умовами і розміром гонорару позивача, питання про його розірвання не порушував та умови вказаного договору не оспорював.

Твердження ОСОБА_5 про те, що за вищевказаним договором від 13 червня 2014 року № 02-С адвокатом ОСОБА_4 не надавалась правова допомога є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Доводи ОСОБА_5 у касаційній скарзі про те, що його представництво у справі № 501/2362/14 здійснювалось ОСОБА_4 на підставі усного договору від 29 серпня 2012 року були предметом дослідження судом апеляційної інстанції, який дійшов правильного висновку, що вказана довіреність надана позивачу до звернення ПАТ "Дельта Банк" до суду, а угоду про надання правової допомоги укладено після звернення банку до суду. Позивач використовував довіреність від 29 серпня 2012 року для представництва інтересів відповідача у суді, що не скасовує умов договору про надання правової допомоги від 13 червня 2014 року.

Крім того, доводи касаційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю від 26 жовтня 2012 року № 2664 ОСОБА_4 має право на заняття адвокатською діяльністю.

13 травня 2014 року ПАТ "Дельта Банк" звернулось до суду з позовом, який уточнено у ході розгляду справи, про стягнення з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором у розмірі 421 990 грн та судових витрат.

13 червня 2014 року ОСОБА_5 та позивач уклали договір про надання правової допомоги № 02-С.

Відповідно до надання правової допомоги Клієнт сплачує Адвокату гонорар (винагороду) у розмірі 3 000 грн, які сплачується на момент підписання цього договору.

13 червня 2014 року сторони також уклали договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якого адвокат зобов'язується надавати клієнту правову допомогу в справах юридичного захисту прав та інтересів останнього …, що стосується клієнта, в тому числі, у справах за позовом ПАТ "Дельта Банк" щодо стягнення грошових коштів за кредитним договором, а клієнт зобов'язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором. Пунктом 1.2 договору сторони встановили, що правова допомога полягає в наданні усних та письмових консультацій та роз'яснень щодо правових питань, що стосуються справи; участі у судових засіданнях; складанні необхідних документів; виконанні окремих доручень клієнта, що стосується справи; представництва клієнта в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування з питань, що стосується справи.

Згідно з п. 2.1. адвокат взяв на себе обов'язок своєчасно надавати правову допомогу в обсязі, необхідному для досягнення позитивного результату по справі та виконувати окремі доручення клієнта: інформувати клієнта щодо правової позиції по справі; хід виконання договору; перспективи досягнення позитивного результату; повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів та інших причин, що є підставою для відмови в наданні правової допомоги; надавати звіти про напрямки використання коштів, у випадку припинення договору, його одностороннього розірвання, а також у випадку використання попередньо наданих коштів; не розголошувати без попередньої згоди клієнта інформацію .

Відповідно до п. 3.1 умов договору за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 1 700 доларів США, який сплачується не пізніше 5 робочих днів після отримання клієнтом позитивного для себе рішення (про відмову банку у позові), яке вступило в законну силу.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.