розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії", третя особа - державне підприємство Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв Дирекція "Інпредкадри", про визнання незаконним звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року,

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що починаючи з 01 жовтня 1997 року він працював на посаді помічника генерального представника Генерального представництва публічного акціонерного товариства "Аерофлот - російські авіалінії" (далі - ПАТ "Аерофлот - російські авіалінії") в Україні. Трудовий договір між позивачем та підприємством укладався щорічно, строком на один рік. Останній трудовий договір від імені роботодавця підписаний Генеральним представником відповідача в Україні ОСОБА_6, який діє в Україні на підставі довіреності. Даний договір укладено на період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015. З 03 листопада 2014 року ОСОБА_4 прийнято в члени профспілкового комітету профспілкової організації працівників інопредставництв дирекції "Інпредкадри" ДП "ГДІП". 02 жовтня ОСОБА_4 ознайомлено з повідомленням про скорочення посади працівника від 25 вересня 2015 року. 07 жовтня 2015 року позивач надіслав заяву поштовим відправленням з описом вкладеного на ім'я Генерального представника представництва ОСОБА_6 про те, що він є членом профспілкового комітету первинної профспілкової організації працівників інопредставництв дирекції "Інпредкадри" ДП "ГДІП". 30 листопада 2015 року Генеральним представником видано наказ "Про скорочення посад", у якому зазначено, що в зв'язку з закінченням двохмісячного строку повідомлення працівників про скорочення їх посад і відсутністю виконуваних рейсів авіакомпанією "Аерофлот" виключити з штатного розпису представництва "Аерофлот - російські авіалінії" в Україні наступні посади, зокрема, помічник представника з окладом 1 150 доларів США. 07 грудня 2015 року позивач був ознайомлений з наказом від 07 грудня 2015 про звільнення ОСОБА_4 у зв'язку із скороченням штату. Позивач вказував, що його звільнено відбулося без законної підстави та з порушенням встановленого порядку, оскільки Генеральним представником ОСОБА_6 перевищені повноваження.

Враховуючи викладене, ОСОБА_4 просив: визнати наказ від 07 грудня 2015 року про звільнення незаконним; поновити ОСОБА_4 на роботі; стягнути з відповідача середню заробітну плату з 10 грудня 2015 року по дату ухвалення судового рішення; стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 24 травня 2016 року вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 20 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції або ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Судами встановлено, що підставі наказу № 8 від 01 жовтня 1997 року ОСОБА_4 прийнято з 01 жовтня 1997 року на роботу в Генеральне Представництво відкритого акціонерного товариства "Аерофлот" в Україні, правонаступником якого є відповідач, на посаду помічника Генерального представника по роботі в аеропорту Бориспіль.

Листом Державної авіаційної служби України від 25 вересня 2015 року повідомлено ПАТ "Аерофлот - російські авіалінії", що 02 вересня 2015 року Радою національної безпеки і оборони України прийнято рішення, яке введено в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 року № 549/2015 (549/2015) , про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ряду фізичних і юридичних осіб Російської Федерації. У виконанні зазначеного рішення Державна авіаційна служба України вводить заборону на виконання авіакомпанією повітряного сполучення в/з України, починаючи з зимової навігації ІАТА 2015/2016, а саме з 25 жовтня 2015 року.

У зв'язку з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 02 вересня 2015 року і введеним в дію Указом Президента України від 16 вересня 2015 № 549/2015 (549/2015) , "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) до ряду фізичних і юридичних осіб Російської Федерації", а також на підставі повідомлення 1.26-15504 від 25 вересня 2015 року від Державної авіаційної служби України, Генеральним представником Аерофлота в Україні ОСОБА_6 видано наказ № 57к від 25 вересня 2015 року "Про скорочення посад", яким було повідомлено співробітників представництв ПАТ "Аерофлот - російські авіалінії" про скорочення посад 25 вересня 2015 року і припинення дії трудових договорів після 25 листопада 2015 року.

З даним наказом позивача ознайомлено 25 вересня 2015 року, що підтверджується листом ознайомлення з наказом № 57к від 25 вересня 2015 року.

02 жовтня 2015 року позивача під особистий підпис ознайомлено з повідомленням № 33 про скорочення посади працівника від 25 вересня 2015 року, в якому зазначено, що Генеральне представництво ПАТ "Аерофлот" в Україні (м. Київ) в особі Генерального представника ОСОБА_6 повідомляє про те, що у зв'язку з виробничою необхідністю займана посада помічника представника буде скорочена і трудовий договір буде розірвано по закінченню двох місяців з дня вручення цього повідомлення, після 25 листопада 2015 року.

З наказом № 69к від 30 листопада 2015 року Генерального представника ОСОБА_6 "Про скорочення посад", у якому зазначено, що з 10 грудня 2015 року виключити із штатного розпису Представництва "Аерофлот - російські авіалінії" в Україні посаду помічника представника з окладом 1 150 доларів США, позивача було ознайомлено під особистий підпис 01 грудня 2015 року.

Наказом Генерального представника ОСОБА_6 № 70к від 07 грудня 2015 року позивача звільнено з займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі скороченням штату працівників Представництва ПАТ "Аерофлот - російські авіалінії" в Україні (м. Київ) з 10 грудня 2015 року, з яким 07 грудня 2015 року було ознайомлено позвиача під особистий підпис.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

За змістом частин 1 та 3 ст. 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

Виходячи з вимог статті 49-2 КЗпП України одночасно з попередженням про вивільнення конкретного працівника протягом двох місяців роботодавець повинен запропонувати йому всі наявні за відповідною кваліфікацією вакантні посади.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 КЗпП України при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається: сімейним - при наявності двох і більше утриманців; особам, в сім'ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком; працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації; працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва; учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) ; авторам винаходів, корисних моделей, промислових зразків і раціоналізаторських пропозицій; працівникам, які дістали на цьому підприємстві, в установі, організації трудове каліцтво або професійне захворювання; особам з числа депортованих з України, протягом п'яти років з часу повернення на постійне місце проживання до України; працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу та осіб, які проходили альтернативну (невійськову) службу, - протягом двох років з дня звільнення їх зі служби; працівникам, яким залишилося менше трьох років до настання пенсійного віку, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат. Перевага в залишенні на роботі може надаватися й іншим категоріям працівників, якщо це передбачено законодавством України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відповідно до вимог статей 10, 11, 60 ЦПК України дослідивши всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вірно виходив із того, що звільнення позивача відбулось з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не може бути визнане незаконним.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд вірно відхилив доводи апеляційної скарги, що місцевим судом не враховано положення ст. 42 КЗпП України щодо переважного права позивача залишення на роботі, оскільки були скорочені усі посади, аналогічні посаді позивача, відтак, передбачене ст. 42 КЗпП України переважне право позивача на залишення на роботі не могло бути реалізоване.

Доводи касаційної скарги, що на підприємстві були інші посади, які не були запропоновані позивачу, спростовуються штатним розписом, який був досліджений судами (а. с. 188, 189).

Разом з тим, не заслуговують на увагу доводи заявника щодо невиконання відповідачам обов'язку щодо перестановки працівників, оскільки відповідно до роз'яснень, викладених у 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" (v0009700-92) від 06 листопада 1998 року № 9, при проведенні звільнення власник або уповноважений ним орган вправі в межах однорідних професій і посад провести перестановку (перегрупування) працівників і перевести більш кваліфікованого працівника, посада якого скорочується, з його згоди на іншу посаду, звільнивши з неї з цих підстав менш кваліфікованого працівника. Якщо це право не використовувалось, суд не повинен обговорювати питання про доцільність такої перестановки (перегрупування).

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги щодо порушення при вирішенні даної справи норм ч. 2 ст. 42 КЗпП України, оскільки, надаючи перевагу в залишенні на роботі ОСОБА_7 шляхом переведення його на посаду менеджера з аеропортової діяльності, судами враховано, що, крім іншого, в сім'ї останнього немає інших працівників з самостійним заробітком, а його дружина перебуває у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (том 1 а. с. 105-110). Крім того, суди надали аналіз продуктивності праці та кваліфікації позивача і ОСОБА_7, а також вірно надали перевагу в залишенні на роботі останнього.

Апеляційний суд також вірно зазначив, що посилання заявника на відсутність повноважень у представника ОСОБА_6 на скорочення штату не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки згідно з п. 4 Положення про представництва АТ "Аерофлот - російські міжнародні авіалінії" за кордоном керівники АТ "Аерофлот" за кордоном здійснюють керівництво представництвами в межах своїх повноважень, визначених контрактом, довіреністю, підписаною генеральним директором АТ "Аерофлот" і цим Положенням.

Судом також встановлено, що відповідно до довіреності від 25 вересня 2015 року, яка видана Генеральним директором ПАТ "Аерофлот", ОСОБА_6 від імені і за дорученням ПАТ "Аерофлот" має право представляти його інтереси і здійснювати керівництво генеральним представництвом ПАТ "Аерофлот" в Україні (м. Київ), для чого йому надається право укладати, змінювати і розривати трудові договори і договори про повну матеріальну відповідальність з громадянами країни перебування; здійснювати реєстрацію комерційної діяльності, отримувати ліцензії і виконувати інші формальності, пов'язані зі створенням представництва, його управлінням і припинення його діяльності.