розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про відшкодування майнової та моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Кам 'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року,

У лютому 2016 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що 13 грудня 2015 року під час розмови з ОСОБА_7 виникла суперечка, остання звинуватила її в доведенні чоловіка до самогубства. Зазначала, що такі звинувачення є безпідставними та необґрунтованими. На її думку, відповідач звинуватила її у скоєнні кримінального злочину, у результаті цього вона пережила сильне душевне хвилювання, у неї підвищився артеріальний тиск, у зв'язку з чим змушена була викликати швидку допомогу.

Просила стягнути з ОСОБА_7 50 тис. грн на відшкодування моральної шкоди та 500 грн на відшкодування майнової шкоди.

Рішенням Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 12 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 16 червня 2016 року, у позові відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, керувався тим, що позивачем не доведені позовні вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (ч. 2 ст. 23 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Частиною 1 статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена (ч. 7 ст. 277 ЦК України).

У п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) роз'яснено, що відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи, вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Таким чином, вирішуючи питання про визнання інформації недостовірною, суди повинні визначитися з характером такої інформації, та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 у позовній заяві зазначила, що під час її розмови з ОСОБА_7 13 грудня 2015 року були присутні громадяни ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які чули як відповідач сказала до неї: "Що ти з себе строїш? Загнала свого чоловіка в гроб".

Вказані особи були допитані як свідки в суді першої інстанції, але не підтвердили зазначеного вислову зі слів відповідача.

Інших доказів на підтвердження позовних вимог матеріали справи не містять.

За таких обставин, колегія судів погоджується з висновками судів про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_7 13 грудня 2015 року сказала до ОСОБА_6: "Що ти з себе строїш? Загнала свого чоловіка в гроб", чим принизила честь і гідність позивача, внаслідок чого останній було завдано моральну й майнову шкоду.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків судів вони не впливають та їх не спростовують.

Згідно ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи дотримано вимоги закону, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу відхилити, а судові рішення залишити без змін.