розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про стягнення аліментів на дружину до досягнення дитиною трирічного віку, за касаційною скаргою ОСОБА_8 на ухвалу апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2016 року,

У листопаді 2015 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом, у якому зазначала, що з 31 липня 2013 року вона та ОСОБА_7 перебувають у шлюбі, у якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_9.

Вказувала, що відповідач матеріально допомагає дитині, проте вона є непрацездатною, тому просила стягнути з відповідача аліменти на неї до досягнення дитиною трирічного віку у розмірі ј частини усіх його доходів, починаючи з дня подання позову.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на дружину ОСОБА_6, починаючи з 04 листопада 2015 року, у розмірі ј частини всіх його доходів щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2015 року повернуто.

У касаційній скарзі ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційної скарги, вважає, що вона має бути задоволена.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_8, не погодившись з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року, яким стягнуто з ОСОБА_7 аліменти на дружину ОСОБА_6, починаючи з 04 листопада 2015 року, у розмірі ј частини всіх його доходів щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2, подала апеляційну скаргу (а. с. 29, 30).

Доводи апеляційної скарги ґрунтувалися на тому, що на підставі заочного рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року з відповідача вже стягуються аліменти на сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини заробітку та на підставі Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року з відповідача стягуються на користь ОСОБА_8 аліменти на її користь до досягненням дитиною шести років, у розмірі ј частини доходів, і за вказаними рішеннями існує заборгованість, що свідчить про те, що відповідач не в змозі надавати матеріальну допомогу ОСОБА_6

Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 04 грудня 2015 року повернуто заявнику на підставі ч. 3 ст. 297 ЦПК України, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 грудня 2015 року питання про права та обов'язки ОСОБА_8 не вирішувалися, вона не є стороною у справі та її право на отримання матеріальної допомоги від відповідача оскаржуваним рішенням не порушено.

З такими висновком апеляційного суду погодитися не можна.

У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Конституційний Суд України у рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом зазначеної статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається у несприятливих для них наслідках.

Такий висновок підтверджений у правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 03 лютого 2016 року у справі № 6-885цс15.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року з відповідача стягуються аліменти на сина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ј частини заробітку та на підставі рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 січня 2015 року з відповідача стягуються на користь ОСОБА_8 аліменти до досягненням дитиною шести років, у розмірі ј частини доходів.

Рішенням у вказаній справі з відповідача також стягнуто аліменти на дружину ОСОБА_6, починаючи з 04 листопада 2015 року, у розмірі ј частини всіх його доходів щомісячно, до досягнення дитиною трирічного віку - ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Таким чином, суд першої інстанції у даній справі відповідно до рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2013 року мав врахувати наявність у відповідача другої дитини ОСОБА_10 при визначенні розміру аліментів; ту обставину, що ОСОБА_7 сплачує аліменти і на ОСОБА_8, оскільки відповідач має сплачувати майже 100 % свого заробітку на дітей та дружин, що є неможливим відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , яким обмежено розмір відрахувань із заробітної плати боржника; та що у даному випадку зачіпаються права ОСОБА_8

У п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) роз'яснено, що відповідно до ст. 192 СК розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У разі пред'явлення до особи, яка вже сплачує аліменти, позову про стягнення їх на дитину (дітей) від іншої матері або утримання на інших осіб суд має вчинити передбачені ч. 3 ст. 36 ЦПК дії щодо залучення одержувача аліментів до участі у справі. Якщо дитина перебуває на утриманні держави, територіальної громади або юридичної особи, розмір аліментів може бути зменшено за заявою батьків, уповноваженого цієї громади чи особи і за згодою органу опіки та піклування. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Суд касаційної інстанції враховує, що апеляційний суд у силу своїх повноважень, передбачених цивільно-процесуальним законодавством, позбавлений можливості залучити до участі у справі сторін на стадії апеляційного провадження, проте ураховуючи положення п. 2 ч. 1 ст. 342 ЦПК України оскаржувана ухвала апеляційного суду не може вважатись законною та підлягає скасуванню, а справа передачі до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.