розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення апеляційного суду Харківської області від 31 серпня 2016 року,

У квітні 2015 року позивач публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернувся до суду з позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що між позивачем та ОСОБА_3, 08 серпня 2008 року, укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 127034,18 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 серпня 2028 року.

Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконує, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 07 квітня 2015 року становить 383733,75 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) еквівалентно 8997602,86 грн. Позивач вважає, що оскільки ОСОБА_3, на час отримання кредиту та на момент звернення із позовом, перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 і кредитні кошти використані на потреби сім'ї, тому стягнення заборгованості повинно бути здійснено солідарно з подружжя.

Враховуючи викладене, просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором від 08 серпня 2008 року в розмірі 383733,75 доларів США, що становить еквівалент 8997602,86 грн.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 11 травня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 31 серпня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову частково.Стягнуто на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" з ОСОБА_3 заборгованість за договором кредиту: за відсотками в сумі 73828,17 доларів США, що складає за курсом НБУ 1731086,02 грн; по комісії - 24787,46 доларів США, що за курсом НБУ складає еквівалент 581203,97 грн; пеню у сумі 4833556,28 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк", мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року (далі - ЦПК України (1618-15) ).

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, апеляційний суд виходив із того, що відповідачем порушено кредитні зобов'язання, проте місцевий суд, всупереч вимогам ст. 213 ЦПК України про законність і обґрунтованість рішення, не взяв до уваги наданий представником банку під час розгляду справи витяг із виписки з рахунку та не сприяв всебічному і повному з'ясуванню обставин справи і не запропонував банку надати відповідні уточнення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення в солідарному порядку заборгованості з відповідачів, апеляційний суд виходив із того, що банк не надав доказів про наявність у відповідача ОСОБА_4 солідарного обов'язку по сплаті заборгованості за вищевказаним договором кредиту.

Проте з такими висновками апеляційного суду погодитись повністю не можна.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_3, 08 серпня 2008 року, укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 127034,18 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 08 серпня 2028 року.

Зобов'язання за кредитним договором ОСОБА_3 належним чином не виконав, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 06 квітня 2010 року позов ЗАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 задоволено частково, звернуто стягнення на предмет іпотеки, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом його продажу ЗАТ КБ "ПриватБанк" (а.с.114-117).

Із виписки ПАТ КБ "ПриватБанк" вбачається, що 21 березня 2012 року у зв'язку з продажем предмета іпотеки відбулося погашення за кредитним договором в сумі 39303,48 доларів США (а.с. 113).

За наявності виконаного рішення суду в частині продажу предмета іпотеки в рахунок погашення заборгованості, банк знову звернувся до суду із вимогами про стягнення заборгованості за даним кредитним договором, при цьому, збільшивши суму заборгованості до 383733,75 доларів США, що за курсом НБУ станом на 07 квітня 2015 року еквівалентно 8997602,86 грн.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходив із того, що заявлені банком позовні вимоги про стягнення заборгованості не є передбаченим нормами ЦК України (435-15) стягненням на спільне майно подружжя і позивач не надав докази про наявність у відповідача ОСОБА_4 солідарного обов'язку зі сплати заборгованості за вищевказаним договором кредиту.

Вказаного висновку апеляційний суд дійшов із дотриманням вимог закону та керуючись нормами статей 61, 73 СК України, в зв'язку із чим рішення апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 необхідно залишити без змін.

Разом з тим, переглядаючи справу в апеляційному порядку та стягуючи з відповідача заборгованість за договором кредиту: за відсотками в сумі 73828,17 доларів США, що складає за курсом НБУ 1731086,02 грн; по комісії - 24787,46 доларів США, що за курсом НБУ складає еквівалент 581203,97 грн; пеню у сумі 4833556,28 грн, апеляційний суд помилково вважав, що заборгованість за тілом кредиту погашена в повному обсязі, відрахувавши заявлені суми за рішенням суду про звернення стягнення від поточної заборгованості, суд не врахував, що даний позов заявлено вже з урахуванням суми, яка надійшла від реалізації предмета іпотеки. Що підтверджується випискою розрахунку заборгованості за період з 08 серпня 2008 року по 30 червня 2015 року по рахунку ОСОБА_3 (а.с. 113).

Також, суд не звернув уваги на доводи, наведені в позовній заяві, що отриманих коштів від реалізації предмета іпотеки не вистачило для погашення заборгованості в повному обсязі, тому банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Відповідно до п. 26 іпотечного договору, у випадку коли суми вирученої від продажу предмету іпотеки недостатньо для повного задоволення вимог іпотекодержателя, останній має право одержати суму, якої не вистачає для повного задоволення своїх вимог, з іншого майна іпотекодавця, у першу чергу перед іншими кредиторами.

Таким чином, апеляційним судом не перевірено розрахунок суми боргу.

За загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 57- 60, 131- 132, 137, 177, 179, 185, 194, 212 - 215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, розрахунків, з яких суд виходив при вирішенні позовів, що стосуються, зокрема, грошових вимог (дослідження обґрунтованості, правильності розрахунку, доведеності розміру збитків, наявності доказів, що їх підтверджують).

Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення в справі неможливо.

Крім цього, апеляційний суд залишив поза увагою, що розмір суми основного боргу за кредитом значно менше заборгованості з пені, та не виконав в зв'язку з цим вимоги ч. 3 ст. 551 ЦК України.

За положеннями ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Як вбачається з матеріалів справи - розмір основного боргу складає 68317,48 дол. США, що еквівалентно 1601875,14 грн., а розмір пені - 4833556,28 грн, що значно перевищує суму заборгованості.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а тому відповідно до вимог ч. 2 ст. 338 ЦПК України рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом необхідно скасувати з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 335, 336, 338, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 31 серпня 2016 року в частині вирішення позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитом скасувати, справу в цій частині направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.