розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року,

У вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року б/н у розмірі 23 830 грн 85 коп., із яких: заборгованість за кредитом - 5 896 грн 72 коп.; заборгованість за процентами за користування кредитом - 12 373 грн 43 коп.; заборгованість із пені та комісії за користування кредитом - 3 949 грн 71 коп.; штраф (фіксована частина) - 500 грн; штраф (процентна складова) - 1 110 грн 99 коп.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що за умовами вищевказаного кредитного договору відповідач отримала кредит у сумі 6 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Проте взятих за кредитним договором зобов'язань відповідач не виконала належним чином, що призвело до утворення кредитної заборгованості, розмір якої станом на 31 липня 2014 року становить 23 830 грн 85 коп.

Заочним рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року, позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 27 жовтня 2006 року б/н станом на 31 липня 2014 року у розмірі 23 830 грн 85 коп. та судовий збір у сумі 243 грн 60 коп.

У касаційній скарзі з урахуванням уточненої редакції ОСОБА_3 просить скасувати судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів, виходячи за межі доводів касаційної скарги згідно з ч. 3 ст. 335 ЦПК України, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є, зокрема, справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 158 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні з обов'язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 74 ЦПК України судові повістки про виклик у суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а судові повістки-повідомлення - особам, які беруть участь у справі з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов'язковою.

Згідно із ч. 4 вказаної статті судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за три дні до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 ЦПК України судова повістка разом із розпискою, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається поштою рекомендованим листом із повідомленням або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншою особою, яка бере участь у справі. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам цивільного процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 ЦПК України судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду.

Проте оскаржувані судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій зазначеним вимогам процесуального права не відповідають.

Зі справи вбачається, що, відкривши провадження у справі і призначивши її до судового розгляду на 11 грудня 2014 року, суд у судовому засіданні 11 грудня 2014 року постановив заочне рішення (а. с. 26, 32).

Так, ухвалюючи заочне рішення у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач повідомлена належним чином про час та місце розгляду справи, не повідомила суд про причини своєї неявки, тому неявку відповідача в судове засідання суд визнав неповажною і дійшов висновку про можливість розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Однак поза увагою суду залишилися приписи ч. 4 ст. 169 ЦПК України, згідно з якою у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Таким чином, неявка відповідача в судове засідання, призначене на 11 грудня 2014 року, не була повторною, тому в суду не було підстав розглядати цього дня указану справу за відсутності відповідача і постановляти заочне рішення.

Розглянувши справу за відсутності відповідача, суд порушив її конституційні права на участь у судовому засіданні та не взяв до уваги вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, не з'ясував її позиції та доводів заперечень і не забезпечив їй можливості обґрунтувати свої твердження.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права щодо порядку постановлення заочного рішення, а також щодо сприяння всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, що призвело до неможливості встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а апеляційний суд вказаних порушень не виявив і не надав їм належної правової оцінки, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвалені у справі судові рішення - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ч. 2 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Заочне рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 11 грудня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 08 грудня 2016 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.