розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 60 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, про стягнення заборгованості за надані комунальні послуги та експлуатаційні витрати на утримання будинку та прибудинкової території, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року,

У липні 2015 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку № 60 (далі - ОСББ № 60) звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_3 на свою користь заборгованість за надані комунальні послуги та витрати на утримання будинку та прибудинкової території в загальній сумі 16 612 грн 97 коп., із яких: 8 406 грн 97 коп. - сума основного боргу, 8 206 грн 10 коп. - інфляційні втрати; стягнути з відповідача на свою користь судові витрати, що складаються з витрат зі сплати судового збору в сумі 243 грн 60 коп., послуг із надання правової допомоги з підготовки позовної заяви в сумі 600 грн і представництва інтересів позивача в суді в сумі 2 тис. грн.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_3 є членом ОСББ № 60 та проживає разом із членами своєї сім'ї в квартирі АДРЕСА_1. Протягом тривалого часу відповідач та члени його сім'ї категорично відмовляються проводити оплату за надані комунальні послуги та витрати на утримання будинку та прибудинкової території, у зв'язку з чим утворилася заборгованість за вересень 2012 року, травень 2013 року - травень 2015 року.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року, позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСББ № 60 заборгованість за комунальні послуги та витрати на утримання будинку та прибудинкової території в сумі 8 406 грн 87 коп, інфляційні втрати в сумі 224 грн 92 коп., витрати на правову допомогу у сумі 2 тис. грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 243 грн 60 коп.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалу апеляційного суду та передати справу на новий судовий розгляд, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Судові рішення відповідають зазначеним нормам процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в разі, коли житлове приміщення належить особі на праві приватної власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.

Згідно зі ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначеного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом установлено, що ОСОБА_3 є членом ОСББ № 60, проживає зі своєю сім'єю у квартирі АДРЕСА_1, яка належить йому на праві приватної власності.

Розпорядженням Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 12 серпня 1997 року № 967-Р зареєстровано ОСББ № 60, до якого відноситься будинок АДРЕСА_1, де проживають відповідач і треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.

Розрахунки за комунальні платежі в ОСББ № 60 по травень 2015 року проводилися бухгалтерією ОСББ № 60 відповідно до п. 6.2.3 статуту ОСББ № 60, де зазначено, що члени об'єднання зобов'язані своєчасно здійснювати оплату комунальних послуг, вносити платежі на розрахунковий рахунок об'єднання у розмірі, встановленому загальними зборами, з урахуванням реальних витрат.

Згідно з відомостями бухгалтерії ОСББ № 60 за квартирою АДРЕСА_1 рахується заборгованість за комунальні послуги та витрати на утримання будинку та прибудинкової території за період: вересень 2012 року, травень 2013 року - травень 2015 року у сумі 8 406 грн 97 коп.

За таких обставин правильним є висновок суду першої інстанції, із яким обґрунтовано погодився й апеляційний суд, про стягнення з відповідача вищевказаної заборгованості.

При цьому суд належно оцінив ту обставину, що стороною відповідача не надано суду доказів оплати комунальних послуг та витрат на утримання будинку та прибудинкової території за вищевказаний період.

Ухвалюючи рішення у справі, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 60, 212 ЦПК України, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд із дотриманням вимог ст. ст. 303, 304 ЦПК України перевірив доводи апеляційної скарги та спростував їх відповідними висновками, у результаті чого постановив законну й обґрунтовану ухвалу, яка відповідає вимогам ст. 315 ЦПК України.

Зокрема, доводи апеляційної скарги відповідача щодо відсутності у нього перед позивачем заборгованості, на підтвердження чого він надав копії трьох квитанцій, вказавши, що вони взагалі не були враховані судом першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано вважав безпідставними і такими, що спростовуються матеріалами справи.

Так, апеляційний суд установив, що згідно зі змістом указаних квитанцій відповідачем сплачено кошти за липень 2015 року - 21 серпня 2015 року (за вказаний місяць проведена повна оплата у розмірі 291,73 грн без врахування оплати за банківські послуги, у тому числі на рахунок ОСББ № 60 у розмірі 180,08 грн; оплату за серпень 2015 року проведено 19 вересня 2015 року (проведено часткову оплату у розмірі 153,85 грн без врахування плати за банківські послуги, у тому числі на рахунок ОСББ № 60 у розмірі 43,36 грн; оплату за жовтень 2015 року проведено 23 листопада 2015 року (за вказаний місяць проведена частково у розмірі 276,47 грн без врахування плати за банківські послуги, у тому числі на рахунок ОСББ № 60 у розмірі 29,70 грн).

У зв'язку з цим апеляційний суд правильно вважав, що відповідачем сплачено комунальні послуги за три місяці 2015 року, а не за попередні спірні періоди.

Також апеляційний суд правильно виходив із того, що відповідач не надав жодних доказів оплати комунальних послуг та витрат на утримання будинку та прибудинкової території за вересень 2012 року та за період із травня 2013 року по травень 2015 року.

Крім того, апеляційний суд погодився із висновками місцевого суду про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу та судового збору.

Статтею 212 ЦПК України установлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Оскаржувані судові рішення містять висновки щодо результатів оцінки зібраних у справі доказів, відповідають вимогам ст. ст. 213- 215 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості.

Таким чином, аналогічні за змістом доводи касаційної скарги щодо наявності вищевказаних квитанцій про оплату комунальних послуг були предметом дослідження й оцінки апеляційного суду, який їх обґрунтовано спростував.

Наведені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів, що згідно з ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи касаційним судом не передбачено.

Таким чином, доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.

Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалені у справі судові рішення - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 06 грудня 2016 року залишити без змін.