розглянувши в попередньому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, третя особа - Управління Держгеокадастру у Миргородському районі Полтавської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла його прабабуся ОСОБА_8, яка мала право на земельну частку (пай) розміром 4,8 умовних кадастрових гектари із земель, які перебувають у колективній власності КСП "Імені Гоголя" с. Великі Сорочинці Миргородського району.

Позивач зазначає, що 18 лютого 2002 року ОСОБА_8 склала заповіт, який посвідчений секретарем Великосорочинської сільської ради Миргородського району, відповідно до якого вона заповіла все належне їй майно ОСОБА_7 та ОСОБА_4

Посилаючись на те, що при зверненні до нотаріальної контори йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на земельну частку (пай) з підстав того, що у нього відсутній правовстановлюючий документ на земельну частку пай, позивач просив визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право на земельну частку (пай), яка належала ОСОБА_8

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну частку пай в порядку спадкування після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншим.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із того, що ОСОБА_4 у встановлені законом строки до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, на день смерті зі спадкодавцем зареєстрований не був та не проживав, а тому вважається таким, що не прийняв спадщину.

Крім того, суди попередніх інстанцій вірно вказали на те, що позивач не скористався наданим йому правом, не надав належних доказів, які б свідчили про його проживання з прабабою на момент її смерті, з відповідними вимогами щодо встановлення факту проживання з спадкодавцем чи з вимогою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, з наданням доказів поважності пропуску такого строку - до суду не звертався.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, про те, що він прийняв спадщину, оскільки на момент смерті спадкодавця проживав разом із нею є необґрунтованими, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами його проживання з прабабою на момент її смерті.

Твердження ОСОБА_4 про те, що він не був юридично обізнаний для звернення, як спадкоємця, в передбаченому законом порядку із заявою про прийняття спадщини є необґрунтованими та не спростовують висновків судів попередніх інстанцій.

Крім того, доводи касаційної скарги спростовуються встановленими у справі обставинами.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с. Великі Сорочинці Миргородського району померла ОСОБА_8, яка є прабабусею позивача.

За життя, 18 лютого 2002 року, ОСОБА_8 склала заповіт, який посвідчений секретарем Великосорочинської сільської ради Миргородського району. Відповідно до заповіту вона заповіла все належне їй майно ОСОБА_7 та ОСОБА_4

19 листопада 2015 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Миргородського районного нотаріального округу ОСОБА_9, який своєю постановою відмовив йому у прийнятті заяви та у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після померлої ОСОБА_8 з підстав того, що ОСОБА_4 заяви про прийняття спадщини не подавав у строки встановлені ст. 1270 ЦК України та на день смерті зі спадкодавцем не був зареєстрований та не проживав.

З огляду на вищевикладене, доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження та не дають підстав для висновку про порушення судами норм процесуального та матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 332 ЦПК України суд касаційної інстанції при попередньому розгляді справи відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 21 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 25 липня 2016 року залишити без змін.