Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних

і кримінальних справ у складі:

суддів:

Завгородньої І.М., Мазур Л.М., Попович О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Первомайську Луганської області, третя особа - виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області, про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2016 року,

У липні 2015 року позивач звернувся до суду з даним позовом, зазначивши в його обґрунтування, що з 17 грудня 2012 року по 25 грудня 2014 року відповідно до наказу Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - ВД ФСС НВВПЗУ) № 01-128-к від 12 грудня 2012 року працював на посаді виконуючого обов'язки начальника ВВД ФСС НВВПЗУ в м. Первомайську Луганської області та був звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Посилаючись на те, що при звільненні з ним не проведено належного розрахунку, просив суд стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Луганській області на свою користь заробітну плату за серпень-грудень 2014 року з урахуванням премій та надбавок, компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, допомоги на вирішення соціально-побутових питань, вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку у зв'язку з порушенням законодавства про працю та умов колективного договору з нарахуванням суми індексації заробітної плати у розмірі 44 107 гривень 18 копійок, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з дати звільнення по дату фактичного розрахунку.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2016 року, у задоволенні позову - відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до Управління ВД ФСС НВВПЗУ у Луганській області і ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з правилами ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість постановлених судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, та доводів касаційної скарги.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач перебував у трудових відносинах з відділенням ВД ФСС НВВПЗУ в м. Первомайську Луганської області, яке є самостійною юридичною особою та на яку покладено обов'язок по нарахуванню і виплаті заробітної плати позивачу та врахувавши, що Управління ВД ФСС НВВПЗУ у Луганській області не є правонаступником відділення ВД ФСС НВВПЗУ в м. Первомайську Луганської області, у зв'язку з чим не є належним відповідачем, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог до відділення ВД ФСС НВВПЗУ в м. Первомайську Луганської області до апеляційного суду не оскаржувалося, а тому відповідно до положень ст. 335 ЦПК України не підлягає перегляду в касаційному порядку.

Оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами допущено порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, які передбачені ст.ст. 338 - 341 ЦПК України як підстави для скасування рішень, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу.

Керуючись ст.ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Луганської області від 20 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.