розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Одеса до Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області, приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод", третя особа - ОСОБА_3, про скасування акта проведення спеціального повторного розслідування нещасного випадку, скасування акта про нещасний випадок та визнання нещасного випадку таким, що не пов'язаний з виробництвом, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4, на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2016 року,

У березні 2014 року відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Одеса (далі - ВВД ФССНВВПЗ України у м. Одеса) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань праці в Одеській області, приватного акціонерного товариства "Виробниче об'єднання "Одеський консервний завод" (далі - ПрАТ "ВО "Одеський консервний завод") про скасування акта проведення спеціального повторного розслідування нещасного випадку, що стався 3 червня 2012 року у ПрАТ "ВО "Одеський консервний завод" о 18 год. 00 хвилин із ОСОБА_3, скасування актів від 5 лютого 2014 року форми Н-5 та форми Н-1 про нещасний випадок й визнання нещасного випадку, що стався з охоронцем-черговим бюро перепусток комплексу з переробки рибопродуктів ПрАТ "ВО "Одеський консервний завод" - ОСОБА_3, таким, що не пов'язаний з виробництвом, посилаючись на те, що вказані акти складено із порушенням Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (1232-2011-п) , а нещасний випадок, що стався із ОСОБА_3, має невиробничий характер.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 14 липня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 11 січня 2016 року, позов ВВД ФССНВВПЗ України у м. Одеса задоволено.

Скасовано акт проведення спеціального повторного розслідування нещасного випадку, що стався 3 червня 2012 року о 18 год. 00 хв. у ПрАТ "ВО "Одеський консервний завод", від 5 лютого 2014 року форми Н-5, складений комісією, утвореною наказом від 27 грудня 2013 року № 729 територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Одеській області, та акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, від 5 лютого 2014 року форми Н-1.

Визнано нещасний випадок, що стався 3 червня 2012 року з охоронцем-черговим бюро перепусток комплексу з переробки рибопродуктів ПрАТ "ВО "Одеський консервний завод" - ОСОБА_3, таким, що не пов'язаний з виробництвом.

Вирішено питання про судові витрати.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 -

ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з їх обґрунтованості та доведеності.

Проте погодитись із таким висновком судів першої й апеляційної інстанцій не можна, оскільки суди дійшли його з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Касаційний суд перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (ч. 2 ст. 335 ЦПК України).

Разом з тим ч. 3 ст. 335 ЦПК України передбачено, що суд не обмежений доводами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.

Судами встановлено, що за наслідками повторного спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_3, комісією із повторного спеціального розслідування нещасного випадку, утвореною наказом територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України в Одеській області від 27 грудня 2013 року № 729, 5 лютого 2014 року було складено акт проведення спеціального повторного розслідування нещасного випадку, що стався 3 червня 2012 року о 18 год. 00 хв. у ПрАТ "ВО "Одеський консервний завод", за формою Н-5 та акт № 1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, за формою Н-1, згідно з якими комісія визнала нещасний випадок, що стався з ОСОБА_3, таким, що пов'язаний із виробництвом.

ВВД ФССНВВПЗ України у м. Одеса не погоджується із висновками комісії, вважаючи, що такі висновки суперечать Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (1232-2011-п) (далі - Порядок), та вважає цей випадок таким, що не пов'язаний із виробництвом.

Захист прав, свобод та інтересів працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, здійснюється у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці" (2694-12) .

За змістом ст. 22 Закону України "Про охорону праці", п. п. 10, 13, 38 та 58 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві роботодавець повинен організувати розслідування нещасного випадку, для чого зобов'язаний своїм наказом утворити комісію з розслідування нещасного випадку.

Зазначена комісія зобов'язана з'ясувати обставини та причини нещасного випадку за відповідною формою.

У разі незгоди з висновками спеціальної комісії щодо обставин та причин нещасного випадку керівник Держнаглядохоронпраці або його територіального органу має право призначити повторне (додаткове) спеціальне розслідування такого випадку спеціальною комісією в іншому складі і за результатами її роботи скасувати висновки попередньої спеціальної комісії.

Пунктом 59 Порядку передбачено, що рішення спеціальної комісії може бути оскаржено у судовому порядку у разі незгоди роботодавця, потерпілого або члена його сім'ї чи особи, яка представляє його інтереси, зі змістом затвердженого акта форми Н-5, форми Н-1 (або форми НПВ).

Перелік осіб, яким надано право на таке оскарження, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Фонд та його робочі органи не належать до переліку осіб, яким надано право оспорювати зміст указаних актів, оскільки складання акта та підтвердження фактичних обставин нещасного випадку на виробництві не зачіпає і не порушує прав та інтересів Фонду.

Статтею 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено право виконавчих органів Фонду звертатися до суду за вирішенням спорів щодо сум страхових внесків, розміру шкоди та прав на відшкодування, накладення штрафів та з інших питань, але факт нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який пов'язаний з виробництвом, не може бути оскаржений Фондом (його регіональними відділеннями).

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 31 травня 2017 року у справі № 6-1767цс16, яка в силу положень ст. 360-7 ЦПК Українимає враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Проте вищезазначені вимоги закону залишилися поза увагою суду першої інстанції, який задовольнив позовні вимоги ВВД ФССНВВПЗ України в м. Одеса, скасував акти форми Н-1 та Н-5 й визнав нещасний випадок, який стався з ОСОБА_3, таким, що не пов'язаний з виробництвом.

Зазначені порушення закону залишилися поза увагою апеляційного суду.

З огляду на викладене, рішення судів першої й апеляційної інстанцій не можна визнати законними та обґрунтованими.

Виходячи з наведеного, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги із скасуванням судових рішень та направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з підстав, передбачених ст. 338 ЦПК України.