розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до приватного підприємства "Нива-В.Ш.", першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Волинської області від 19 квітня 2016 року,

У березні 2015 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до приватного підприємства "Нива-В.Ш." (далі - ПП "Нива-В.Ш."), першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції про визнання недійсними результатів прилюдних торгів та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, посилаючись на те, що реалізація належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 на прилюдних торгах була проведена відповідачами із численними порушеннями вимог чинного законодавства, що призвело до порушення її прав та законних інтересів.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним протокол від 29 березня 2013 року № 0313039/3 про проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_3

Визнано недійсним акт про проведення прилюдних торгів із реалізації нерухомого майна (предмета іпотеки) від 29 квітня 2013 року.

Скасовано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 від 31 травня 2013 року, видане ОСОБА_4 приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_5 згідно з номером у реєстрі 1093.

Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності запис про виникнення у ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_1, внесений за індексним номером 4233869.

Рішенням апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2015 року рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2015 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 лютого 2016 року рішення апеляційного суду Волинської області від 30 вересня 2015 року скасовано, справу передано на новий апеляційний розгляд, за результати якого ухвалено рішення апеляційного суду Волинської області від 19 квітня 2016 року, яким скасовано рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 серпня 2015 року й відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3

У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить рішення апеляційного суду скасувати, і залишити в силі рішення суду першої інстанції, що було помилково скасовано, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що допущені державним виконавцем порушення при підготовці до проведення прилюдних торгів можуть бути предметом окремого оскарження, і не впливають на результати проведених прилюдних торгів з реалізації майна, належного позивачу.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду апеляційної інстанції є правильними, ґрунтуються на нормах матеріального права та узгоджуються з нормами процесуального права.

Установлено, що заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 вересня 2010 року з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" стягнуто 894 617 грн 05 коп. заборгованості за кредитним договором від 4 січня 2008 року № 11231195000.

Постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції Ліщук О.О. від 17 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання вказаного рішення суду, а 9 листопада 2012 року складено акт опису й арешту майна, а саме: належної ОСОБА_3 квартири АДРЕСА_1, яку передано на зберігання представнику ПП "Нива-В.Ш.".

Звітом про оцінку вказаної квартири від 25 січня 2013 року встановлено початкову вартість продажу нерухомості в розмірі 201 833 грн.

Прилюдні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_1, було проведено 29 березня 2013 року, про що складено відповідний протокол № 0313039/3 та акт від 29 квітня 2013 року.

Переможцем торгів став ОСОБА_4, якому 31 травня 2013 року видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зареєстровано за останнім право власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Згідно із ч. 2 ст. 16, ч. 1 ст. 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та враховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто є правочином.

Наведене узгоджується з нормами ч. 4 ст. 656 ЦК України, за якою до договору купівлі-продажу на біржах, аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Порядок реалізації арештованого майна передбачено Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , Інструкцією про проведення виконавчих дій, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2005 року № 74/5 (z0865-99) (далі - Інструкція), та Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (z0745-99) (далі - Тимчасове положення). Питання реалізації іпотечного майна регулюється також нормами Закону України "Про іпотеку" (898-15) .

Таким чином, правова природа продажу майна з публічних торгів дає підстави для можливості визнання торгів недійсними за правилами визнання недійсними правочинів, зокрема на підставі норм цивільного законодавства (ст. ст. 203, 215 ЦК України) про недійсність правочину як такого, що не відповідає вимогам закону, у разі невиконання вимог щодо процедури, порядку проведення торгів, передбачених Тимчасовим положенням.

Разом з тим порушення, допущені державним виконавцем при здійсненні своїх повноважень, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) , до призначення прилюдних торгів підлягають оскарженню в порядку, передбаченому цим Законом.

При цьому підставою для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених Тимчасовим положенням, а саме: правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (опублікування інформаційного повідомлення певного змісту про реалізацію нерухомого майна; направлення письмового повідомлення державному виконавцю, стягувачу та боржнику про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна тощо) (розділ 3); правил, які регулюють сам порядок проведення торгів (розділ 4); правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів торгів (розділ 6).

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Проте, головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому крім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи, що зазначені позивачем підстави для визнання прилюдних електронних торгів недійсними не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, доказів порушення прав і законних інтересів ОСОБА_3 при проведенні прилюдних торгів не надано, правильними є висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Також, апеляційним судом правильно зазначено, що дії державного виконавця при підготовці до проведення прилюдних торгів підлягають оскарженню в окремому порядку й результати торгів не скасовують, а також про те, що допущене порушення пункту 3.11 Тимчасового положення щодо повідомлення позивача про проведення торгів та стартову ціну продажу не може враховуватись при вирішенні даної справи, оскільки зазначене порушення не було підставою заявленого ОСОБА_3 позову, тобто не входило до переліку позовних вимог, за межі яких суд, відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України виходити не може.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків апеляційного суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Оскільки судом апеляційної інстанції повно та всебічно з'ясовано дійсні обставини справи, надано належну оцінку зібраним у ній доказам, ухвалено законне й обґрунтоване рішення, подану касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржуване рішення апеляційного суду залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ