розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Обухівської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, треті особи: управління Держгеокадастру в Обухівському районі, садівницьке товариство "Арсеналець 6", Підгірцівська сільська рада, про скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів на землю, скасування державної реєстрації, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_8 на рішення апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2016 року,

У березні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що 05 вересня 2007 року за договорами купівлі-продажу вона придбала земельні ділянки площами 370 кв.м, 290 кв.м та 510 кв.м, які розташовані на території Підгірцівської сільської ради у садовому товаристві "Арсеналець 6" (далі - СТ "Арсеналець-6") Обухівського району Київської області.

Зазначала, що від СТ "Арсеналець-6" дізналася про те, що Обухівською районною державною адміністрацією Київської області були прийняті оскаржувані розпорядження, за якими ОСОБА_4,

ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для ведення індивідуального садівництва у межах Підгірцівської сільської ради та у подальшому видано цим громадянам державні акти на земельні ділянки, які накладаються на її земельні ділянки.

Беручи до уваги зазначене, просила скасувати розпорядження Обухівської районної державної адміністрації Київської області про передачу відповідачам у власність спірних земельних ділянок, скасувати державні акти про право власності на земельну ділянку, видані ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, а також їх державну реєстрацію.

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Київської області від 03 листопада 2016 року рішення Обухівського районного суду Київської області від 16 червня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову з інших підстав.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на таке.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено її права власності на спірні земельні ділянки.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 є власником спірних земельних ділянок, однак останньою не було доведено факту накладення меж земельних ділянок відповідачів на межі її земельних ділянок.

Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

Встановлено, що 05 вересня 2007 року ОСОБА_3 придбала на підставі договорів купівлі-продажу, укладених з ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, земельні ділянки площами 370 кв. м, 290 кв. м та 510 кв. м, що розташовані на території Підгірцівської сільської ради, СТ "Арсеналець-6", Обухівського району, Київської області.

27 листопада 2009 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області було прийнято розпорядження № 1531 "Про затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шести громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради", яким ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради.

24 вересня 2009 року Управлінням земельних ресурсів в Обухівському районі було зроблено висновок щодо погодження місця розташування земельних ділянок намічених до відведення у власність громадянам: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_12 загальною площею 0,72 га (по 0,12 га кожна) для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради Обухівського району Київської області.

12 березня 2010 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області були видані розпорядження № 316 та № 317 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність трьом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність ОСОБА_7, ОСОБА_13, ОСОБА_6

12 березня 2010 року Обухівською районною державною адміністрацією Київської області було видано розпорядження № 317 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність трьом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність

ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_4

У подальшому, зазначеним особам було видано державні акти на право власності на зазначені земельні ділянки.

Заочним рішенням Обухівського районного суді Київської області від 31 серпня 2012 року визнано незаконним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 1531 від 27 листопада 2009 року "Про затвердження матеріалів попереднього погодження вибору місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність шести громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради", в частині прийняття розпорядження щодо ОСОБА_12, ОСОБА_13 Визнано незаконним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 317 від 12 березня 2010 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність трьом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради", в частині прийняття розпорядження щодо ОСОБА_12 Визнано незаконним та скасовано розпорядження Обухівської районної державної адміністрації № 316 від 12 березня 2010 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність трьом громадянам для ведення індивідуального садівництва в адміністративних межах Підгірцівської сільської ради", в частині прийняття розпорядження щодо ОСОБА_13 Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_3 кадастровий № НОМЕР_1, виданий на ім'я ОСОБА_13 Визнано недійсним державний акт серії НОМЕР_2 кадастровий НОМЕР_4 виданий на ім'я ОСОБА_12, та зобов'язано управління Держкомзему в Обухівському районі скасувати їх реєстрацію.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_3 зазначала, що межі земельних ділянок відповідачів накладаються на межі її земельних ділянок, чим порушуються її права.

Враховуючи, що зі змісту наданих позивачем фотокопії державних актів про право власності на землю та зведених кадастрових планів цих земельних ділянок неможливо встановити точні межі і координати накладення, судом апеляційної інстанції на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України було роз'яснено ОСОБА_3 її право клопотати про призначення судово-земельної експертизи. Однак, зазначеним процесуальним правом позивач не скористалась.

Беручи до уваги зазначене, а також те, що доказів накладення меж спірних земельних ділянок не надано, колегія суддів погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції вірно визначився із характером спірних правовідносин, нормою матеріального права, яка підлягає застосуванню, надав обґрунтовану оцінку наявним в матеріалах справи доказам, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками судів щодо їх оцінки.

Докази та обставини, на які посилається представник ОСОБА_3 - ОСОБА_8 у касаційній скарзі, були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції, при їх дослідженні і встановленні судом було дотримано норми матеріального та процесуального права.

Із врахуванням наведеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи були допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст.ст. 338- 341 ЦПК України є підставами для скасування судового рішення.