Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ у складі:

Луспеника Д.Д., Журавель В.І., Хопти С.Ф.

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що вона перебувала з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі з 1995 року по 22 грудня 1998 рік. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивачка зазначала, що син навчається на 2 курсі Харківського професійного ліцею залізничного транспорту на денній формі навчання а також в Українській державній академії залізничного транспорту на заочній формі навчання.

ОСОБА_4 указувала, що вона не може утримувати сина самостійно, оскільки є багатодітною матір'ю, має вісьмох дітей, отримала статус малозабезпеченої сім'ї, тому потребує матеріальної допомоги, однак, відповідач у добровільному порядку допомоги сину не надає, хоча в змозі надавати таку допомогу, тому що є військовим офіцером та має високий стабільний дохід.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просила суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку ОСОБА_5 на місяць до досягнення дитиною двадцятитрирічного віку.

Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 10 січня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 аліменти на сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/4 частини заробітку відповідача на місяць, починаючи з 26 жовтня 2016 року і до 31 січня 2017 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року рішення суду першої інстанції змінено. Зменшено розмір аліментів стягнутих з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на утримання сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 1/4 частини до 1/6 частини всіх доходів щомісячно. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції залишити в силі.

ОСОБА_5 судові рішення не оскаржив.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду, чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи скарги цих висновків не спростовують.

Змінюючи рішення суду першої інстанції на зменшуючи розмір аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання,апеляційний суд, на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами (ст. 212 ЦПК України), вірно застосувавши положення ст. ст. 182, 199, 200 СК України, врахувавши роз'яснення, надані судами у п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" (v0003700-06) , дійшов до правильного висновку про те, що оскільки повнолітній син продовжує навчання і у зв'язку з цим потребує матеріальної допомоги, батько зобов'язаний утримувати його, тому стягнув з ОСОБА_5 аліменти на утримання сина згідно з вимогами закону, навівши обґрунтовано розмір аліментів, врахувавши стан здоров'я, матеріальне становище відповідача, можливість надавати матеріальну допомогу, знаходження на його утриманні двох неповнолітніх дітей.

Інші доводи касаційної скарги на законність судового рішення не впливають, в основному стосуються переоцінки доказів, що знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судове рішення без змін.

Керуючись ст. ст. 332, 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2017 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.