розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до Дніпровської міської ради, виконавчого комітету Дніпровської міської ради, третя

особа - Індустріальна районна у м. Дніпрі рада, про зобов'язання надати житло, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від

09 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року,

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, обґрунтовуючи його тим, що він є особою, яка брала участь у бойових діях на території республіки Афганістан, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1

Зазначав, що проживає разом із сім'єю у складі 8 осіб у трикімнатній квартирі, житлова площа якої становить 39 кв. м. Рішенням виконавчого комітету Індустріальної районної в м. Дніпропетровську ради від 18 березня 2005 року № 118 його поставлено на квартирний облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов.

Згідно з інформацією Департаменту соціального захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 25 травня 2016 року він перебуває на квартирному обліку у першочергових списках за категорією учасник бойових дій під номером 108, при цьому на 2014, 2015, 2016 роки Державним бюджетом України не було передбачено видатків на забезпечення житлом воїнів-інтернаціоналістів і його житлові умови можливо поліпшили за рахунок вільних квартир комунального житлового фонду.

Звертав увагу, що з часу постановлення на облік він звертався з відповідними заявами до компетентних органів щодо отримання житла в порядку, передбаченому чинним законодавством, однак його вимоги виконані не були.

Посилаючись на наведене просив зобов'язати Дніпровськуміську раду надати йому житло протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, на підставі поданих сторонами доказів, які належним чином оцінені (ст. 212 ЦПК України), обґрунтовано виходив із того, що позивач не наділений переважним правом на одержання жилого приміщення відносно інших осіб, які перебувають на обліку на тих самих підставах, що й позивач, відтак Дніпровська міська рада та її виконавчий комітет позбавлені можливості надати позивачу житло в найкоротші строки, як він того вимагає, оскільки такі дії призведуть до порушення прав інших осіб - учасників бойових дій, які мають аналогічні права, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (3551-12) .

Встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Враховуючи наведене та керуючись положеннями ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів вважає за необхідне відхилити касаційну скаргу і залишити судові рішення без змін.

Керуючись ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 лютого 2017 року та ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 травня 2017 року залишити без змін.