розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", третя особа - ОСОБА_5, про усунення перешкод у користуванні та розпорядження житловим приміщенням, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 квітня 2017 року,

У жовтні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом до акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ СР "Укрсоцбанк"), посилаючись на те, що він є власником 1/10 частки квартири АДРЕСА_1. 12 жовтня 2016 року невідомі особи, які назвались найманою охороною відповідача, перешкоджали позивачу потрапити до його квартири, погрожували, застосувати фізичну силу. Позивач вважав, що відповідач порушує його право власності.

Ураховуючи наведене, позивач просив зобов'язати відповідача не перешкоджати у здійсненні ним права користування та розпорядження квартирою АДРЕСА_1.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 3 квітня 2017 року позов задоволено частково.

Зобов'язано ПАТ "Укрсоцбанк" усунути перешкоди та не перешкоджати ОСОБА_4 у здійсненні ним права користування та розпорядження належною йому 1/10 частини квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат.

У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк" просить скасувати ухвалені в справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційні скарги підлягають відхиленню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що відповідачем чиняться перешкоди у здійсненні позивачем права власності квартирою АДРЕСА_1 та порушуються його конституційні права. Позивач є власником лише 1/10 частини квартири, 9/10 частки квартири належать ОСОБА_6, тому, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині зобов'язання публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" усунути перешкоди та не перешкоджати ОСОБА_4, у здійсненні ним права користування та розпорядження належною йому 1/10 частини квартири АДРЕСА_1.

Даний висновок відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Установлено, що згідно договору дарування частини квартири від 7 грудня 2007 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, останній є власником 1/10 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 76162341 від 18 грудня 2016 року об'єкт нерухомого майна - нежиле приміщення, (літ. А) з першого по п'ятий поверх, загальною площею 437,1 кв. м по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ПАТ "Укрсоцбанк". Об'єкти житлової нерухомості відсутні. Підстава набуття у власність - іпотечний договір, виданий 7 червня 2006 року.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, номер інформаційної довідки - 76162539 від 18 грудня 2016 року об'єкт нерухомого майна - квартира, двокімнатна, об'єкт житлової нерухомості, загальною площею 62,3 кв. м по АДРЕСА_1 належить на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_6 (9/10 часток) та ОСОБА_4 (1/10 частки). Відомості про державну реєстрацію іпотеки відсутні.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року, частково задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання загальної площі купівлі - продажу нежилого приміщення недійсним, виключення загальної площі квартири із загальної площі нежилого приміщення, зобов'язання відновити інженерно - комунікаційні мережі та відшкодування майнової та моральної шкоди, задоволено частково.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу як нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та має площу 437,1 кв. м з першого по п'ятий поверх включно (літера А), укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, у частині вказаних у договорі як нежилі приміщення, придбані ОСОБА_5 приміщення на 4-му поверсі № № 25, 26, 27, 28, 29, 30 площею 60,1 кв. м, як одні і ті ж приміщення визнані квартирою № 6, площею 60,1 кв. м, що належить ОСОБА_6

Виключено загальну площу квартири АДРЕСА_1 із загального розміру площі приміщення 437,1 кв. м, яке зареєстроване за ОСОБА_5, зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" внести відповідні зміни до інвентаризаційної справи, в якій зареєстровано право власності

ОСОБА_5 на зазначені приміщення, як нежитлове приміщення, яке знаходиться за наведеною вище та має площу 437,1 кв. м з першого по п'ятий поверх включно (літера А).

Зобов'язано ОСОБА_5 провести роботи по відновленню інженерно- комунікаційної мережі квартири АДРЕСА_1. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Пред'являючи позов, ОСОБА_4 посилався на порушення відповідачем права власності належної йому 1/10 частки квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положеннями частин 1, 2, ст. 319 та ч. 2 ст. 386 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

За змістом ст. ст. 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов'язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов'язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Встановивши, що квартири АДРЕСА_1 є житловою, 1/10 частка якої на праві приватної власності належить позивачу, власником інших 9/10 частки цієї квартири є ОСОБА_6, співвласники на законних підставах отримали право власності на нерухоме майно, позивачем належна йому частка не відчужувалась у встановленому законом порядку, державна реєстрація права власності на вказану квартиру не скасована, суд прийшов вірного висновку, що останньому фактично відмовлено у доступі до його квартири, тобто чиняться перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження належною йому 1/10 частки вказаної квартири, що дає суду підстави для судового захисту цих прав, шляхом зобов'язання ПАТ "Укрсоцбанк" усунути перешкоди та не перешкоджати ОСОБА_4 у здійсненні ним права користування та розпорядження належною йому1/10 частини квартири АДРЕСА_1.

Крім того, квартира, власником якої є позивач та ОСОБА_6, не перебуває та не перебувала в іпотеці. Право власності на вказану квартиру ОСОБА_6 було отримано на підставі свідоцтва про право власності на житло від 25 лютого 1999 року № 292, тобто до моменту укладення кредитного та іпотечного договору між відповідачем та третьою особою.

Доводи касаційної скарги про те, що 7 червня 2006 року між ОСОБА_5 та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено іпотечний договір і відповідно в іпотеку банку було передано нежиле приміщення площею 437,10 кв. м за адресою спільної квартири - АДРЕСА_1, і в своєму складі не мають житлових приміщень вбачаються не обґрунтованими та були предметом перевірки апеляційною інстанцією, обґрунтовані висновки щодо яких містяться в мотивувальній частині постановленої ним ухвали та не спростовані відповідачем.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 27 лютого 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду м. Києва від 31 січня 2017 року, визнано недійсним договір купівлі-продажу як нежитлового приміщення, яке знаходиться по АДРЕСА_1 та має площу 437,1 кв. м з першого по п'ятий поверх включно (літера А), укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_5, у частині вказаних у договорі як нежилі приміщення, придбані ОСОБА_5 приміщення на 4-му поверсі №№ 25, 26, 27, 28, 29, 30 площею 60,1 кв. м, як одні і ті ж приміщення визнані квартирою № 6, площею 60,1 кв. м, що належить ОСОБА_6. Виключено загальну площу квартири АДРЕСА_1 із загального розміру площі приміщення 437,1 кв. м, яке зареєстроване за ОСОБА_5, зобов'язано КП "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна" внести відповідні зміни до інвентаризаційної справи, в якій зареєстровано право власності

ОСОБА_5 на зазначені приміщення, як нежитлове приміщення, яке знаходиться за по АДРЕСА_1 та має площу 437,1 кв.м з першого по п'ятий поверх включно (літера А). Зобов'язано ОСОБА_5 провести роботи по відновленню інженерно- комунікаційної мережі квартири АДРЕСА_1.

Судом вірно взято до уваги обставини, встановлені вказаними судовими рішеннями, яке набрало законної сили та має преюдиційне значення, що в силу положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України і є обов'язковим для виконання.

Згідно вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" відхилити, рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 січня 2017 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 3 квітня 2017 року залишити без змін.