розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2016 року,

У серпні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті його матері ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2016 року задоволено позов ОСОБА_3 до Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

У листопаді 2016 року ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2016 року повернуто заявнику.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права.

Відповідно до п. 6 розд. XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (1402-19) Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України (1618-15) від 18 березня 2004 року.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги ОСОБА_4 на рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05 жовтня 2016 року, суддя апеляційного суду на підставі ст. 292 ЦПК України виходив із того, що із апеляційної скарги та додатків до неї не вбачається, що судом вирішувалось питання про будь-які спадкові права та обов'язки ОСОБА_4, яка не є спадкоємцем щодо спадкового майна померлої баби ОСОБА_5, оскільки на час смерті останньої була жива мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6, яка була спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_5

Однак із вказаними висновками погодитися не можна виходячи з наступного.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з п. 8 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 13 ЦПК України установлено, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не беруть участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень у випадках та порядку, встановлених цим Кодексом.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року у справі № 11-рп/2007 (va11p710-07) зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).

Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України (1618-15) , де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

За змістом цієї статті право на апеляційне оскарження мають особи, які не брали участі у справі, проте ухвалене судове рішення завдає їм шкоди, що виражається в несприятливих для них наслідках.

Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (ч. ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Разом із тим згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" (v0007700-08) , особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України. Зазначене положення застосовується до спадкоємців, в яких право на спадкування виникло з набранням чинності зазначеним Кодексом.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину (ч. 2 ст. 1272 ЦК України), а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. Відповідачами у такій справі є спадкоємці, які прийняли спадщину. При відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Так, в апеляційній скарзі ОСОБА_4 звертала увагу апеляційного суду на те, що її не залучено до участі у справі як відповідача, а рішенням суду вирішено питання про її права та обов'язки, оскільки вона подала до Бердичівської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті її баби ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначила, що дочкою і спадкоємцем після смерті ОСОБА_5 була ОСОБА_6 - мати ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, спадкоємцем якої є заявник ОСОБА_4 (а. с. 54-58).

До апеляційної скарги ОСОБА_4 додала довідку Терехівської сільської ради Бердичівського району Житомирської області від 06 липня 2016 року № 627 про те, що ОСОБА_5 дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, але проживала разом зі своєю дочкою ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_2, спільно однією сім'єю, вели господарство і мали спільний бюджет із 1999 року до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 60).

Однак апеляційний суд не перевірив належним чином доводів апеляційної скарги ОСОБА_4 та не визначився із правовими наслідками вищевказаних обставин, у зв'язку із чим помилково вважав, що ОСОБА_4 не має права подавати апеляційну скаргу на вказане рішення суду першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а постановлена у справі ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду з підстав, передбачених ч. 3 ст. 338 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Житомирської області від 09 грудня 2016 року скасувати, справу передати до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.